чубук

ЧУБУ́К¹, а́, ч.

1. Порожнистий стрижень люльки, крізь який курець втягує тютюновий дим.

Старшина поспішає запалить люльку і так тягне, що в чубуці починає шкварчати, немов на сковороді сало (С. Васильченко);

У нього в роті стирчала люлька з довгим бурштиновим чубуком (С. Добровольський).

2. сад. Здерев'янілий стебловий живець виноградної лози, який використовують для садіння.

Над Карпатами ще проносяться запізнілі снігові завірюхи, а в долинах вже повним ходом іде щеплення виноградних чубуків, їх стратифікація (з газ.);

Саме вони прикривають собою ще один відвойований гектар, де, пригорнуті на чималій глибині, якраз прокидаються до життя виноградні чубуки (О. Гончар).

ЧУБУ́К², а́, ч.

Дикий вид овець; товсторіг, сніговий баран.

Поширений [чубук] у горах Пн-Сх. Сибіру і Пн. Америки (з наук.-попул. літ.).