1. Словник української мови Грінченка

чужоземний

Чужоземний, -а, -е

Иноземный. Драг. 97. Г. Барв. 489. І розм'ягчив серця народам чужоземним. К. Псал. 247.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чужоземний — див. чужий Словник синонімів Вусика
  2. чужоземний — ЧУЖОЗЕ́МНИЙ і розм. ЧУЖОЗЕ́МСЬКИЙ, а, е. Стос. до чужої землі; належний їй; іноземний, закордонний. Протягом багатьох віків український народ самовіддано боровся проти соціального й національного гноблення, проти чужоземних поневолювачів... Словник української мови у 20 томах
  3. чужоземний — чужозе́мний прикметник Орфографічний словник української мови
  4. чужоземний — -а, -е. Те саме, що іноземний. || Прибулий з чужої держави, країни. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чужоземний — ЗАКОРДО́ННИЙ (який міститься, живе, здійснюється і т. ін. за кордоном), ЗАРУБІ́ЖНИЙ, ІНОЗЕ́МНИЙ, ЧУЖОЗЕ́МНИЙ, ЗАГРАНИ́ЧНИЙ розм., ЗАМО́РСЬКИЙ заст., розм. На службу до закордонних міст при дворах та посольствах завше кликали українців (І. Словник синонімів української мови
  6. чужоземний — Чужозе́мний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. чужоземний — ЧУЖОЗЕ́МНИЙ, а, е. Те саме, що інозе́мний. Протягом багатьох віків український народ самовіддано боровся проти соціального й національного гноблення, проти чужоземних поневолювачів, за своє возз’єднання (Наука.. Словник української мови в 11 томах