1. Словник української мови Грінченка

чухання

Чухання, -ня

с. Чесаніе, почесываніе зудящаго мѣста (но не гребешкомъ).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чухання — ЧУ́ХАННЯ, я, с. Дія за знач. чу́хати і чу́хатися. Неначе Броня чогось дожидала, чи радше наслухала, як хтось їй чухає по спині. А те чухання та ніби справляє їй невеличку приємність і невеличкий біль (Л. Мартович); Коросту ніби хтось ще дужче роздратував. Словник української мови у 20 томах
  2. чухання — чу́хання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. чухання — -я, с. Дія за знач. чухати і чухатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чухання — Чу́хання, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. чухання — ЧУ́ХАННЯ, я, с. Дія за знач. чу́хати і чу́хатися. Неначе Броня чогось дожидала, чи радше наслухала, як хтось їй чухає по спині. А те чухання та ніби справляє їй невеличку приємність і невеличкий біль (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах