чухання
ЧУ́ХАННЯ, я, с. Дія за знач. чу́хати і чу́хатися.
Неначе Броня чогось дожидала, чи радше наслухала, як хтось їй чухає по спині. А те чухання та ніби справляє їй невеличку приємність і невеличкий біль (Март., Тв., 1954, 441);
Коросту ніби хтось ще дужче роздратував. Тіло так свербіло, що ніяк не можна було втриматися, щоб не почухатися. А від чухання струпи щеміли ще болячіше (Минко, Моя Минківка, 1962, 69).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чухання — ЧУ́ХАННЯ, я, с. Дія за знач. чу́хати і чу́хатися. Неначе Броня чогось дожидала, чи радше наслухала, як хтось їй чухає по спині. А те чухання та ніби справляє їй невеличку приємність і невеличкий біль (Л. Мартович); Коросту ніби хтось ще дужче роздратував. Словник української мови у 20 томах
- чухання — чу́хання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- чухання — -я, с. Дія за знач. чухати і чухатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чухання — Чу́хання, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чухання — Чухання, -ня с. Чесаніе, почесываніе зудящаго мѣста (но не гребешкомъ). Словник української мови Грінченка