1. Словник української мови в 11 томах

чухати

ЧУ́ХАТИ, аю, аєш, недок., перех. Терти, шкребти, дряпати шкіру, щоб не свербіла.

Де не взялась Свиня І стала чухать об драбину Багном обляпаную спину, Та так же тре, аж снасть тріщить (Гл., Вибр., 1951, 159);

Ілько спритно підсаджує Юрка на острішок і чухає ноги, попечені в кропиві (Козл., Пов. і опов., 1949, 68);

Митько.. стояв, чухаючи одну ногу другою (Ів., Таємниця, 1959, 156);

// Шкребти себе по шкірі, виявляючи досаду, роздум, занепокоєння, вагання в чомусь.

Панас Кандзюба довго, уперто чухав за вухом.— То се і нас постріляють? (Коцюб., II, 1955, 95);

Я мовчу. Чоловік чухає собі за вухом і збирається ще щось спитати (Кол., На фронті.., 1959, 36);

// Куйовдити волосся, почісуючи пальцями.

Микола зітхнув, покрутив кудлатою головою й став її чухати (Март., Тв., 1954, 171);

Почав [шинкар] чухати рижу, довгу, клочкувату бороду (Мирний, II, 1954, 183);

*Образно. Чути було, як маленький човен чухав свій дощатий бік об гранітний мол (Панч, І, 1956, 72).

◊ Чу́хати го́лову (чупри́ну, чуб і т. ін.) — те саме, що Чу́хати поти́лицю ( див. поти́лиця).

Підростаємо ми. Оддали нас у школу, ..щоб розумні були. Тому свитину, тому чобітки. Чухає голову батько, не знає, де взять (Тесл., З книги життя, 1949, 72);

Пішов, сердега, дальш, чуприну чухаючи (Кв.-Осн., II, 1956, 476);

Чу́хати поти́лицю див. поти́лиця.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чухати — (потирати якесь місце тіла, що свербить) чухатися, скребти, шкрябати, розм. діал. дряпати. Словник синонімів Полюги
  2. чухати — (свербляче місце) п-о терти, дряпати, шкребти. Словник синонімів Караванського
  3. чухати — Чесати, чухмарити, шкрябати Фразеологічні синоніми: чухати потилицю; шкрябати в чубі; шкрябати голову Словник синонімів Вусика
  4. чухати — ЧУ́ХАТИ, аю, аєш, недок., кого, що. Терти, шкребти, дряпати шкіру, щоб не свербіла. Де не взялась Свиня І стала чухать об драбину Багном обляпаную спину, Та так же тре, аж снасть тріщить (Л. Словник української мови у 20 томах
  5. чухати — чу́хати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  6. чухати — Аю, -аєш, недок. 1. Йти. Чухай звідси! 2, Почувати себе. Ти себе добре чухаєш?Якийсь блідий... 3. Жити. ◇ Нормально себе чухати — нормально себе відчувати. Влаштувався на гарну роботу і нормально себе чухає. Словник сучасного українського сленгу
  7. чухати — (-аю, -аєш) недок.; мол.; жарт. Іти. ПСУМС, 78. Словник жарґонної лексики української мови
  8. чухати — -аю, -аєш, недок., перех. Терти, шкребти, дряпати шкіру, щоб не свербіла. || Шкребти себе по шкірі, виявляючи досаду, роздум, занепокоєння, вагання в чомусь. || Куйовдити волосся, почісуючи пальцями. Чухати потилицю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. чухати — хребе́т чу́хати че́рез живі́т, жарт. Бути дуже худим. — Як ти змарнів, Михайле! — промовив батько,— жовтий як віск, хребет чухаєш через живіт, тільки очі світяться (З газети). чу́хати / почу́хати поти́лицю (рідше го́лову, чу́ба, чупри́ну і т. ін.). Фразеологічний словник української мови
  10. чухати — ЧУ́ХАТИ (терти шкіру, щоб не свербіла), СКРЕБТИ́ (ШКРЕБТИ́), ЧУХМА́РИТИ розм., СКРОМА́ДИТИ розм., ШКРЯ́БАТИ розм., ЧЕРСА́ТИ діал.; ДРЯ́ПАТИ (роздираючи). — Док. Словник синонімів української мови
  11. чухати — Чу́хати, -хаю, -хаєш, -хає Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. чухати — Чухати, -хаю, -єш гл. Чесать (зудящее мѣсто, но не гребешкомъ). Де у кого не свербить, там ся не чухає. Ном. № 9756. Словник української мови Грінченка