1. Словник української мови Грінченка

швайка

Швайка, -ки

ж.

1) Толстое шило. Проміняв шило на швайку. Ном. № 10608. золота швайка мур пробиває. Деньгами все можно сдѣлать. Ном. № 1394.

2) Ковырялка для курительной трубки. Гол. Од. 66.

3) Шпиль, шпиць на зданіи. Поверх дзвонів баня, там шия, піддашок, швайка, яблуко і на яблуці хрест. Св. Л. 26.

4) Родъ дѣтской игры. КС. 1887. VI. 472.

5) Бѣлошвейка. Вона швайка, вчилась шити десь у городі, шив тепер по панах. Екатерин. у.

6) Рыба Aspius bipunctatus. Вх. Пч. IT. 18. ум. шваєчка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. швайка — див. ШИЛО. Словник синонімів Караванського
  2. швайка — ШВА́ЙКА, и, ж. 1. Ручний інструмент у вигляді товстої (перев. зігнутої) металевої голки на держалні для проколювання отворів, дірок; товсте шило. В великій, як макітра, хустці на голові Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою (І. Словник української мови у 20 томах
  3. швайка — шва́йка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. швайка — шва́йка 1. гостре з обох кінців шило (ст) ◊ золота́ шва́йка мур пробива́є про підкуп (Франко) 2. кравчиня (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. швайка — -и, ж. 1》 Ручний інструмент у вигляді товстої (перев. зігнутої) металевої голки на держалні для проколювання отворів, дірок; товсте шило. 2》 Народна гра, що полягає у киданні великого товстого цвяха в кільце, яке лежить на землі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. швайка — зроби́ти з лемеша́ шва́йку (пшик). Досягти мізерних результатів при великих можливостях, затратах. (Старшина перший:) Ох, старі голови та розумні; химерять-химерять, та й зроблять з лемеша швайку (Т. Шевченко); Зробив з лемеша пшик (Укр.. присл..). Фразеологічний словник української мови
  7. швайка — ШИ́ЛО (інструмент); ШВА́ЙКА (товсте шило). У руці проворне шило, Дратва пасмом у зубах, І щетина скаче вміло По наколених дірках (М. Стельмах); Чоботи шити, швайкою водити, дратву смолити — чи є хто такий, що зумів би це ліпше зробити? (Є. Гуцало). Словник синонімів української мови
  8. швайка — Шва́йка, -ки, -ці; шва́йки, шва́йок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. швайка — ШВА́ЙКА, и, ж. 1. Ручний інструмент у вигляді товстої (перев. зігнутої) металевої голки на держалні для проколювання отворів, дірок; товсте шило. В великій, як макітра, хустці на голові Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах