швайка
ШВА́ЙКА, и, ж.
1. Ручний інструмент у вигляді товстої (перев. зігнутої) металевої голки на держалні для проколювання отворів, дірок; товсте шило.
В великій, як макітра, хустці на голові Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою (І. Нечуй-Левицький);
Захар вийняв з кишені швайку, якою латав увесь день кінську упряж на стайні (В. Кучер);
Проколює [Яким] швайкою дірку у капиці, слинить у роті кінець вшивальника, крутить його пальцями, всиляє у дірочку (з наук. літ.);
* У порівн. По тім боці Твердиня й дзвіниця, Мов та швайка загострена, Аж чудно дивиться (Т. Шевченко);
Я побачив жіночу постать перед собою, люту та страшну..; ніс гострою швайкою схилився униз, а підборіддя кривим шилом піднялося вгору (Панас Мирний);
[Мотря:] Язик у тебе, мов швайка. [Марко:] Та й ти не полізеш у пазуху за словом (З. Мороз).
2. Народна гра, що полягає в киданні великого товстого цвяха в кільце, яке лежить на землі.
Чужі [чужа] дітвора, власно [власне] мухи, Надвір летять попустовать [попустувати]; Давай в опуки, швайку грать! Геть чоботи! Геть і кожухи! (О. Бодянський).
Значення в інших словниках
- швайка — див. ШИЛО. Словник синонімів Караванського
- швайка — шва́йка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- швайка — шва́йка 1. гостре з обох кінців шило (ст) ◊ золота́ шва́йка мур пробива́є про підкуп (Франко) 2. кравчиня (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- швайка — -и, ж. 1》 Ручний інструмент у вигляді товстої (перев. зігнутої) металевої голки на держалні для проколювання отворів, дірок; товсте шило. 2》 Народна гра, що полягає у киданні великого товстого цвяха в кільце, яке лежить на землі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- швайка — зроби́ти з лемеша́ шва́йку (пшик). Досягти мізерних результатів при великих можливостях, затратах. (Старшина перший:) Ох, старі голови та розумні; химерять-химерять, та й зроблять з лемеша швайку (Т. Шевченко); Зробив з лемеша пшик (Укр.. присл..). Фразеологічний словник української мови
- швайка — ШИ́ЛО (інструмент); ШВА́ЙКА (товсте шило). У руці проворне шило, Дратва пасмом у зубах, І щетина скаче вміло По наколених дірках (М. Стельмах); Чоботи шити, швайкою водити, дратву смолити — чи є хто такий, що зумів би це ліпше зробити? (Є. Гуцало). Словник синонімів української мови
- швайка — Шва́йка, -ки, -ці; шва́йки, шва́йок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- швайка — ШВА́ЙКА, и, ж. 1. Ручний інструмент у вигляді товстої (перев. зігнутої) металевої голки на держалні для проколювання отворів, дірок; товсте шило. В великій, як макітра, хустці на голові Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- швайка — Швайка, -ки ж. 1) Толстое шило. Проміняв шило на швайку. Ном. № 10608. золота швайка мур пробиває. Деньгами все можно сдѣлать. Ном. № 1394. 2) Ковырялка для курительной трубки. Гол. Од. 66. 3) Шпиль, шпиць на зданіи. Словник української мови Грінченка