швайка
зроби́ти з лемеша́ шва́йку (пшик). Досягти мізерних результатів при великих можливостях, затратах. (Старшина перший:) Ох, старі голови та розумні; химерять-химерять, та й зроблять з лемеша швайку (Т. Шевченко); Зробив з лемеша пшик (Укр.. присл..).
міня́ти / поміня́ти (проміня́ти, ви́міняти і т. ін.) ши́ло на шва́йку (на ми́ло, на мотови́ло), жарт. Замість того, що було, одержувати майже таке саме, не краще або ще гірше; прогадувати, програвати. — Куди переводитесь? До іншої сільської школи? Це все одно, що міняти шило на швайку (О. Гуреїв); — Не на те втекли ми від пана Бжеського, щоб шило на швайку міняти. Проживемо й без панів (З. Тулуб); І платять пани непогано, і годують терпимо. Нічого міняти шило на мило (М. Слабошпицький); Обиратимуть комітет.. треба буде дивитись обома. Щоб не поміняли шило на швайку (А. Головко); Проміняв шило на мило (М. Номис); Проміняв шило на мотовило (Укр.. присл..); (Марфуша:) Довідаюсь, чи правда ж тому, що вона покохала якогось простого парубка? Ну, якщо тому правда, то.. виміняла шило на швайку (М. Кропивницький).
Значення в інших словниках
- швайка — див. ШИЛО. Словник синонімів Караванського
- швайка — ШВА́ЙКА, и, ж. 1. Ручний інструмент у вигляді товстої (перев. зігнутої) металевої голки на держалні для проколювання отворів, дірок; товсте шило. В великій, як макітра, хустці на голові Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою (І. Словник української мови у 20 томах
- швайка — шва́йка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- швайка — шва́йка 1. гостре з обох кінців шило (ст) ◊ золота́ шва́йка мур пробива́є про підкуп (Франко) 2. кравчиня (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- швайка — -и, ж. 1》 Ручний інструмент у вигляді товстої (перев. зігнутої) металевої голки на держалні для проколювання отворів, дірок; товсте шило. 2》 Народна гра, що полягає у киданні великого товстого цвяха в кільце, яке лежить на землі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- швайка — ШИ́ЛО (інструмент); ШВА́ЙКА (товсте шило). У руці проворне шило, Дратва пасмом у зубах, І щетина скаче вміло По наколених дірках (М. Стельмах); Чоботи шити, швайкою водити, дратву смолити — чи є хто такий, що зумів би це ліпше зробити? (Є. Гуцало). Словник синонімів української мови
- швайка — Шва́йка, -ки, -ці; шва́йки, шва́йок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- швайка — ШВА́ЙКА, и, ж. 1. Ручний інструмент у вигляді товстої (перев. зігнутої) металевої голки на держалні для проколювання отворів, дірок; товсте шило. В великій, як макітра, хустці на голові Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- швайка — Швайка, -ки ж. 1) Толстое шило. Проміняв шило на швайку. Ном. № 10608. золота швайка мур пробиває. Деньгами все можно сдѣлать. Ном. № 1394. 2) Ковырялка для курительной трубки. Гол. Од. 66. 3) Шпиль, шпиць на зданіи. Словник української мови Грінченка