1. Словник української мови Грінченка

швара

Швара, -ри

ж.

1) Плетеный шнурокъ. Шух. І. 225.

2) Леса изъ бѣлаго конскаго волоса. Шух. І. 226.

3) Высокая острая трава въ полонинах. Шух. І. 211, 200. Ой ми свої співаночки подінемо, подінемо в полонинці з овечками на швару посіємо. Лукаш. 146. Пісня-дума, пани-браття, від самого Бога, ні купити, ні продати, ні шваров посіять. Федьк. II. 51.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. швара — Шва́ра: — висока гостролиста трава в полонині [33] — шувар, або очерет [9] Словник з творів Івана Франка
  2. швара — ШВА́РА, и, ж., діал. 1. Товстий мотузок; кодола. Пора рушати. Керманичі вже на місцях, Тимофій розмотує швару (Г. Хоткевич). 2. Швар. Словник української мови у 20 томах
  3. швара — -и, ж., діал. 1》 Товстий мотузок; кодола. 2》 Швар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. швара — ШВА́РА, и, ж., діал. 1. Товстий мотузок; кодола. Пора рушати. Керманичі вже на місцях, Тимофій розмотує швару (Хотк., II, 1966, 406). 2. Швар. Словник української мови в 11 томах