1. Словник української мови Грінченка

шпориш

Шпори́ш, -шу

м. раст. Polygonum aviculare L.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шпориш — ШПОРИ́Ш, у́, ч., діал. Спориш. Він знехотя поплентався в двір і почав заганяти в хлів овечки, котрі розсипались по дворі і хапали зелений шпориш попід тином (І. Нечуй-Левицький); Довга валка возів рушила по ледве помітній, зарослій шпоришем дорозі (Ю. Словник української мови у 20 томах
  2. шпориш — шпори́ш іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. шпориш — -у, ч., діал. Спориш. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шпориш — Спори́ш і шпори́ш, -шу, -шем шпори́ш, -шу́, -ше́ві = спори́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. шпориш — ШПО́РИШ, у́,ч., діал. Спориш. Він знехотя поплентався в двір і почав заганяти в хлів овечки, котрі розсипались по дворі і хапали зелений шпориш попід тином (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах