1. Словник української мови у 20 томах

шпориш

ШПОРИ́Ш, у́, ч., діал.

Спориш.

Він знехотя поплентався в двір і почав заганяти в хлів овечки, котрі розсипались по дворі і хапали зелений шпориш попід тином (І. Нечуй-Левицький);

Довга валка возів рушила по ледве помітній, зарослій шпоришем дорозі (Ю. Збанацький);

* У порівн. У поросі люди, як той шпориш придорожній, затолочені сильним, багатим (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шпориш — шпори́ш іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. шпориш — -у, ч., діал. Спориш. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. шпориш — Спори́ш і шпори́ш, -шу, -шем шпори́ш, -шу́, -ше́ві = спори́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. шпориш — ШПО́РИШ, у́,ч., діал. Спориш. Він знехотя поплентався в двір і почав заганяти в хлів овечки, котрі розсипались по дворі і хапали зелений шпориш попід тином (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  5. шпориш — Шпори́ш, -шу м. раст. Polygonum aviculare L. Словник української мови Грінченка