1. Словник української мови Грінченка

шурпа

Шурпа, -пи

ж.

1) Курица съ торчащими взъерошенными перьями. Рк. Левиц.

2) Женщина въ безобразномъ нарядѣ. Божевільна начепляла на себе дрантя та й ходе мов якась шурпа. Рк. Левиц.

3) Непотребная женщина. Це шурпа — пранцювата баба. Борз. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шурпа — ШУРПА́¹, и́, ж., діал. Потвора, мара. ШУРПА́², и́, ж. Юшка з баранини та овочів, часто з рисом і прянощами, яку їдять на Сході. Словник української мови у 20 томах
  2. шурпа — шурпа́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. шурпа — I шурп`а-и, ж. Юшка з баранини та овочів, часто з рисом і прянощами, яку їдять на Сході. II ш`урпа-и, ж., діал. 1》 Потвора, мара. 2》 Курка з настовбурченим пір'ям. 3》 Жінка в жахливому вбранні. 4》 Гуляща жінка, шльондра. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шурпа — ШУ́РПА, и, ж., діал. Потвора, мара. ШУРПА́, и́, ж. Юшка з баранини та овочів, часто з рисом і прянощами, яку їдять на Сході. Словник української мови в 11 томах