шурпа
ШУ́РПА, и, ж., діал. Потвора, мара.
ШУРПА́, и́, ж. Юшка з баранини та овочів, часто з рисом і прянощами, яку їдять на Сході.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шурпа — ШУРПА́¹, и́, ж., діал. Потвора, мара. ШУРПА́², и́, ж. Юшка з баранини та овочів, часто з рисом і прянощами, яку їдять на Сході. Словник української мови у 20 томах
- шурпа — шурпа́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- шурпа — I шурп`а-и, ж. Юшка з баранини та овочів, часто з рисом і прянощами, яку їдять на Сході. II ш`урпа-и, ж., діал. 1》 Потвора, мара. 2》 Курка з настовбурченим пір'ям. 3》 Жінка в жахливому вбранні. 4》 Гуляща жінка, шльондра. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шурпа — Шурпа, -пи ж. 1) Курица съ торчащими взъерошенными перьями. Рк. Левиц. 2) Женщина въ безобразномъ нарядѣ. Божевільна начепляла на себе дрантя та й ходе мов якась шурпа. Рк. Левиц. 3) Непотребная женщина. Це шурпа — пранцювата баба. Борз. у. Словник української мови Грінченка