їздець

Їзде́ць, -дця́

м. Ѣздокъ. К. ЧР. 92. Вчора увечері приїхав їздець. МВ. І.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. їздець — Верхівець, вершник, ок. їздовий, д. їздун. Словник синонімів Караванського
  2. їздець — див. вершник Словник синонімів Вусика
  3. їздець — [йіздец'] -з'дз'ц'а, ор. -здзцем, м. (на) -здзцев'і/-з'дз'ц'у, мн. -з'дз'ц'і, -з'дз'ц'іў Орфоепічний словник української мови
  4. їздець — (конем) вершник, комонник, кіннотчик, див. кавалерист Словник чужослів Павло Штепа
  5. їздець — їзде́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  6. їздець — -дця, ч. 1》 Той, хто їде верхи; верхівець, вершник (у 1 знач.). || Той, хто добре їздить верхи. 2》 Фахівець, який тренує рисистих коней на іподромах, кінних заводах. 3》 Дрібна комаха, личинки якої паразитують на тілі інших комах або їхніх личинок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. їздець — ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙ рідко, ВЕ́РХІВЕНЬ рідко, ВЕ́РШЕНЬ рідко, КОМО́ННИК заст., ВЕРХОВИ́К діал., ЇЗДУ́Н діал.; ДЖИГІ́Т (умілий і вправний їздець); КІННО́ТНИК, КАВАЛЕРИ́СТ, КІ́ННИК розм. Словник синонімів української мови
  8. їздець — Їзде́ць, їздця́, -це́ві; їздці́, -ці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. їздець — ЇЗДЕ́ЦЬ, дця, чол. 1. Той, хто їде верхи; верхівець, вершник (у 1 знач.). Їздець під’їхав.. і скочив в коня (Панас Мирний, I, 1954, 70); Другий їздець — то була молода, гарна дівчина (Іван Франко, VI, 1951, 58)... Словник української мови в 11 томах