ґвер
Ґвер, -ру
м. Ружье. Гол. І. 151.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ґвер — Ґвер: — рушниця [51;52] Словник з творів Івана Франка
- ґвер — ҐВЕР, а, ч., діал. Рушниця. – В мого няня .. ночували жовніри... та чистили свої ґвери (І. Чендей). Словник української мови у 20 томах
- ґвер — ґвер іменник чоловічого роду рушниця діал. Орфографічний словник української мови
- ґвер — ґвер рушниця (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- ґвер — -а, ч., зах. Рушниця, гвинтівка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ґвер — РУШНИ́ЦЯ (вогнепальна ручна зброя), КРІС заст., ОРУ́ЖИНА заст., ПУ́ШКА діал.; ГВИНТІ́ВКА, КАРАБІ́Н, КАРАБІ́НКА розм., ТРИЛІНІ́ЙКА (ТРЬОХЛІНІ́ЙКА) заст., ҐВЕР діал. (із цівкою, у якій є гвинтова різьба); КРЕМЕНІ́ВКА заст., КРЕСА́К заст., ФУ́ЗІЯ заст. Словник синонімів української мови
- ґвер — Ґвер, ґве́ра; ґве́ри, -рів (рушниця) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)