1. Орфографічний словник української мови

ґвер

ґвер

іменник чоловічого роду

рушниця

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ґвер — Ґвер: — рушниця [51;52] Словник з творів Івана Франка
  2. ґвер — ҐВЕР, а, ч., діал. Рушниця. – В мого няня .. ночували жовніри... та чистили свої ґвери (І. Чендей). Словник української мови у 20 томах
  3. ґвер — ґвер рушниця (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. ґвер — -а, ч., зах. Рушниця, гвинтівка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ґвер — РУШНИ́ЦЯ (вогнепальна ручна зброя), КРІС заст., ОРУ́ЖИНА заст., ПУ́ШКА діал.; ГВИНТІ́ВКА, КАРАБІ́Н, КАРАБІ́НКА розм., ТРИЛІНІ́ЙКА (ТРЬОХЛІНІ́ЙКА) заст., ҐВЕР діал. (із цівкою, у якій є гвинтова різьба); КРЕМЕНІ́ВКА заст., КРЕСА́К заст., ФУ́ЗІЯ заст. Словник синонімів української мови
  6. ґвер — Ґвер, ґве́ра; ґве́ри, -рів (рушниця) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. ґвер — Ґвер, -ру м. Ружье. Гол. І. 151. Словник української мови Грінченка