1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

вирувати

вирувати – нуртувати

Синонімічні дієслова, котрі виступають у прямому й переносному значеннях. Про явища природи, стихійні сили, коли йдеться про рух, неспокій, однаково можна сказати і вирувати, і нуртувати. Вирують течія гірської річки, повінь; нуртують весняні води, море. Можливо, в семантиці слова нуртувати ледь відчутно проступає значення “б’є джерело”, тоді як вирувати насамперед указує на бурхливість, швидкість потоків води, повітря вогню тощо. Наприклад: “Вирували вітри з дощами, виложили недокошені хліба” (Кость Гордієнко), “В моїй душі вирують бурі. І поряд глухо спокій спить” (Микола Нагнибіда), “Все в душі нуртує – клекоче гнівом, непідробним, лютим і непримиренним” (Василь Большак).

Про людські пристрасті, боротьбу, неспокій так само кажуть, що вони вирують, нуртують. Від часто вживаного словосполучення вирує життя (“А життя навколо нас аж вирувало” – Ірина Вільде) усталилася у публіцистиці метафора вир життя. Також у тому самому значенні використовують нуртувати: “У середньовічних містах постійно нуртували соціальні рухи” (з журналу).

Крім семантичної близькості, обидва синонімічні дієслова мають подібну звукову будову, що спричиняється до їхньої стилістичної функції урізноманітнення художніх і публіцистичних текстів.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вирувати — вирува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вирувати — Бурувати, нуртувати, клекотіти, БУРХАТИ, о. кипіти (кипнем); (- життя) буяти, о. ходити ходором; (- море) хвилювати|ся|, бурунити|ся|. Словник синонімів Караванського
  3. вирувати — -ує, недок. 1》 Утворювати вир, вири, крутитися, клекотіти. || Нестримно рухатися, змінюючи напрямок, повертаючись то в один, то в інший бік (про вітер, полум'я і т. ін.). 2》 перен. Бурхливо рухатись великою масою; виявляти збудження, неспокій швидкими рухами, криками і т. ін. || Буяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вирувати — ВИРУВА́ТИ, у́є, недок. 1. Утворювати вир, вири, крутитися, клекотіти. Каламутна вода плигала на камінні, на глибинних місцях вирувала – несла жовту піну, траву, паліччя (О. Десняк); Море навколо нас. Воно біснується й вирує (П. Словник української мови у 20 томах
  5. вирувати — I бурхати, бурлити, бурувата, бушувати, буяти, вихорити, вихоритися, вихрити, завихрювати, завихрюватися, кипіти, кишіти, клекотати, клекотіти, комашитися, копошитися, кружеляти, кружляти, кушпелити, кушпелитися, лютувати, метелитися, миготіти... Словник синонімів Вусика
  6. вирувати — кров кипи́ть (закипа́є, виру́є і т. ін.) / закипі́ла (завирува́ла) (у жи́лах (у скро́нях)) у кому, у кого і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного збентеження, гніву, обурення і т. ін. Темної ночі припадали вони до синовніх могил.. Фразеологічний словник української мови
  7. вирувати — БУШУВА́ТИ (про стихійні явища — діяти, виявлятися дуже бурхливо, з великою руйнівною силою), БУРХА́ТИ, ВИРУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУЯ́ТИ рідше, БІСИ́ТИСЯ підсил., БІСНУВА́ТИСЯ підсил., ЛЮТУВА́ТИ підсил., ЛЮТУВА́ТИСЯ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  8. вирувати — ВИРУВА́ТИ, у́є, недок. 1. Утворювати вир, вири, крутитися, клекотіти. Каламутна вода плигала на камінні, на глибинних місцях вирувала — несла жовту піну, траву, паліччя (Десняк, II, 1955, 410); Море навколо нас. Воно біснується й вирує (Тич. Словник української мови в 11 томах