1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

витікати

У яких випадках є слушним слово витікати, а в яких – випливати?

Витікати виступає тільки в буквальному, фізичному розумінні “литися звідкись”, “брати початок десь” (про річку, струмок, джерело тощо). “З тої хрещальниці витікає вода по ринві в дерев’яну купальню” (Михайло Коцюбинський), “З щілин березової кори з тихим шумом витікав пахучий сік – підставляй рот і пий” (Степан Чорнобривець). Випливати. Крім прямих значень, уживається переносно – бути висновком, логічним наслідком чогось попереднього. Отже, з погляду стилістичної норми дієслово витікає у фразі “З усього викладеного витікає, що студент мав рацію” недоречне. Замість нього слід поставити випливає: “З усього викладеного випливає, що студент мав рацію”.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. витікати — (про рідину, яка виходить) виходити, сочитися, точитися, (краплями) сльозитися, (початок річки, струмка) випливати. Словник синонімів Полюги
  2. витікати — витіка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. витікати — ВИТІКАТИ – ВИПЛИВАТИ Витікати, витекти, -ече. Вживається переважно в прямих значеннях – литися звідкись, брати початок десь (про річку, джерело тощо). Випливати. Крім прямих значень, уживається переносно – бути висновком, логічним наслідком чогось попереднього: зі сказаного випливає. Літературне слововживання
  4. витікати — Текти, випливати, виливатися, (цівкою) точитися. Словник синонімів Караванського
  5. витікати — -ає, недок., витекти, -ече; мин. ч. витік, витекла, витекло; док. 1》 Текти, виливатися звідки-небудь струменем або виходити краплями (про рідину). || Виходити з резервуара, балона і т. ін. (про газ). 2》 тільки недок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. витікати — ВИТІКА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ТЕКТИ, ече; мин. ч. ви́тік, текла, ло; док. 1. Текти, виливатися звідки-небудь (про рідину). З тої ж хрещальниці витікає вода по ринві в дерев'яну купальню (М. Словник української мови у 20 томах
  7. витікати — див. лити Словник синонімів Вусика
  8. витікати — ВИЛИВА́ТИСЯ (текти звідки-небудь назовні), ПРОЛИВА́ТИСЯ, ВИТІКА́ТИ (струменем або краплями); ВИБІГА́ТИ, ЗБІГА́ТИ (під час кипіння); ПРОСО́ЧУВАТИСЯ, ПРОСО́ТУВАТИСЯ розм. (поступово крізь що-небудь). — Док. Словник синонімів української мови
  9. витікати — Витіка́ти, -тіка́ю, -тіка́єш; ви́текти, ви́течу, ви́течеш; ви́тік, ви́текла, ви́текли; ви́тікши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. витікати — ВИТІКА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ТЕКТИ, ече; мин. ч. ви́тік, ви́текла, ло; док. 1. Текти, виливатися звідки-небудь струменем або виходити краплями (про рідину). З тої ж хрещальниці витікає вода по ринві в дерев’яну купальню (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  11. витікати — Витікати, -каю, -єш сов. в. витекти, -течу, -чеш, гл. 1) Вытекать, вытечь. З озера витікає річка. Дещо. Тече вода в синє море, та не витікає. Шевч. 37. 2) Хватать, хватить, достать. Як витікатиме грошей, то купи. (Залюбовск.). Чого сорочка така куца? — Бо така витекла. Ном., стр. 287. Словник української мови Грінченка