довкілля
навколишнє, а не оточуюче середовище
Середовище, що нас оточує, незрідка називають оточуюче. Але так казати і писати не можна. По-українському це довкілля, або довколишнє, навколишнє середовище. “Проблема охорони довкілля в Україні особливо гостро постала після чорнобильської трагедії” (з газети), “Зміни в кліматі призвели до помітних змін навколишнього природного середовища” (з журналу).
Словосполучення навколишнє оточення, яке іноді трапляється, також хибне. Отож маємо вживати навколишні (довколишні) люди, села, будинки, звуки, навколишня дійсність. У формі середнього роду, поєднуючись із займенником все, слово навколишнє виступає як іменник. “І ще пам’ятаю: був гарний літній день, і все навколишнє здавалось прекрасним”. (Олександр Довженко). Причому цей іменник стосується всього, крім людей. А для позначення їх застосовують інший іменник – оточення.
“Директор та його оточення були налаштовані агресивно проти реформаторів” (з газети).
Значення в інших словниках
- довкілля — довкі́лля іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- довкілля — Оточення, навколишній світ <�простір, обшар, середовище, осереддя>, до вкружжя, як ім. довколишнє; ОК. околиця, округа, окіл, околія; п! АНТУРАЖ. Словник синонімів Караванського
- довкілля — [доуўк’іл':а] -л':а Орфоепічний словник української мови
- довкілля — Окружающая среда — environment — Umgebung, Umwelt – 1) Навколишнє природне середовище. Див. навколишнє середовище. 2) Син. терміну навколишнє середовище. Гірничий енциклопедичний словник
- довкілля — -я, с. 1》 Навколишнє середовище. 2》 Природні умови, оточення, у якому існує жива істота, організм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- довкілля — ДОВКІ́ЛЛЯ, я, с. 1. Те саме, що середо́вище 2, 3. Володько стоїть, також непорушно, мов статуя, його обліплює снігом, йому від того приємно, він вслухається в далеке і близьке довкілля (У. Словник української мови у 20 томах