запобігти

попередити можна когось про щось

У реченнях “Попередити хворобу легше, ніж її лікувати”, “Правоохоронці попередили вбивство бізнесмена” (з газети) дієслово попередити явно не на місці. Попередити можна когось переважно щодо небажаних наслідків чогось: “Бувало й таке, що Бронко попереджав: сьогодні в нього термінова робота і він затримається в друкарні” (Ірина Вільде), “Багато я вам не покажу, заздалегідь попереджаю” (Юрій Смолич).

Отже, попередження – це наперед зроблене повідомлення, здебільшого неприємне чи навіть трагічне. Тому наведені вище газетні речення доцільно відредагувати так: “Запобігти хворобі легше, ніж її лікувати”, “Правоохоронці відвернули вбивство (чи запобігли вбивству) бізнесмена”. Відвертати нещастя, запобігати біді.

У виступах на медичні теми нерідко чуємо сентенцію, що “хворобу легше попередити, ніж вилікуватися від неї”. Але ж так сказати не можна. Дієслово попередити означає “заздалегідь повідомити когось про щось; передувати чомусь”. Зверніть увагу: когось, тобто людину, людей. А тут мовиться про хворобу. Коли йдеться про те, щоб не допустити чогось, відвернути щось небажане, маємо послуговуватися словом запобігати. До речі, попереджати сполучається зі знахідним відмінком іменника та прийменником про: “Якщо ми все попалимо, вони зрозуміють, що тебе попередили про трус” (Зінаїда Тулуб). А запобігати вимагає додатка в давальному відмінку: “Дивні ті люди, бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові” (Михайло Коцюбинський).

Отже, “хворобі легше запобігти, ніж вилікуватися від неї”.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запобігти — [запоуб’ігтие] запоб'іжу, запоб'іжиш, запоб'іжиемо, запоб'іжиете; нак. запоб'іжи, запоб'іж'іт' Орфоепічний словник української мови
  2. запобігти — див. запобігати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. запобігти — запобі́гти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. запобігти — ЗАПОБІГА́ТИ чому (не допускати чого-небудь неприємного, небажаного), ВІДВЕРТА́ТИ що, ВІДВО́ДИТИ що, ПОПЕРЕДЖА́ТИ що, ПОПЕРЕ́ДЖУВАТИ що. — Док.: запобі́гти, відверну́ти, відвести́, попере́дити. Словник синонімів української мови
  5. запобігти — ЗАПОБІ́ГТИ див. запобіга́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. запобігти — Запобіга́ти, -га́ю, -єш сов. в. запобігти, -біжу, -жи́ш, гл. 1) Предупреждать, предупредить, предварять, предварить. 2) Добывать, добыть, получить, достать; пользоваться чѣмъ. Неприступна панна сама запобігла Четвертинського. Стор. МПр. 70. Словник української мови Грінченка