1. Словник української мови Грінченка

запобігти

Запобіга́ти, -га́ю, -єш

сов. в. запобігти, -біжу, -жи́ш, гл.

1) Предупреждать, предупредить, предварять, предварить.

2) Добывать, добыть, получить, достать; пользоваться чѣмъ. Неприступна панна сама запобігла Четвертинського. Стор. МПр. 70. Запобігай світа, поки служать літа. Ном. № 5931. Запобіг лиха. Ном. № 1834. Запобіжиш його як золота, а не збудеш як ворога. Г. Барв. 271. Чого ти хотіла, того й запобігла. Чуб. V. 826.

3) Заискивать, заискать. Менший перед більшим запобігає. Сами люде мене запобігали. Г. Барв. 175. — ласки. Пріобрѣтать, снискивать, снискать расположеніе. То голота п'яна, мужичії діти, що не хочуть у вельможних ласки запобігти. К. Досв. 28. Такої ласки можна і в цигана запобігти. Ном. № 4769.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запобігти — попередити можна когось про щось У реченнях “Попередити хворобу легше, ніж її лікувати”, “Правоохоронці попередили вбивство бізнесмена” (з газети) дієслово попередити явно не на місці. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. запобігти — [запоуб’ігтие] запоб'іжу, запоб'іжиш, запоб'іжиемо, запоб'іжиете; нак. запоб'іжи, запоб'іж'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. запобігти — див. запобігати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. запобігти — запобі́гти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. запобігти — ЗАПОБІГА́ТИ чому (не допускати чого-небудь неприємного, небажаного), ВІДВЕРТА́ТИ що, ВІДВО́ДИТИ що, ПОПЕРЕДЖА́ТИ що, ПОПЕРЕ́ДЖУВАТИ що. — Док.: запобі́гти, відверну́ти, відвести́, попере́дити. Словник синонімів української мови
  6. запобігти — ЗАПОБІ́ГТИ див. запобіга́ти. Словник української мови в 11 томах