збігатися

1. Чи можна вживати паралельно слова збігатися і співпадати?

Недоладними, позбавленими внутрішньої форми вважають мовознавці дієслово співпадати й утворений від нього іменник співпадіння. Адже префікс спів- (відповідник старослов’янського со-) трапляється переважно в назвах осіб, котрі з кимось щось роблять, чи дій, які виконуємо разом: співавтор, співвидавець, співдоповідач, співнаймач, співпрацівник, співрозмовник, співучасник, співтворчість, співучасть тощо. Якщо взяти на допомогу здоровий глузд, то кальку співпадіння, влучно зауважила лінгвіст Олександра Сербенська, можна тлумачити хіба що як “спільне з кимось падіння”.

Натомість маємо лексеми, які цілком відповідають значенням російського совпадать: збігатися (“Думка директора збігається з думкою його підлеглих” – з газети), сходитися (“Дивувались трохи, що слова проповіді й вчинки батющині не зовсім сходяться якось” – Михайло Коцюбинський), зійтися (“От бачиш, се випадок нещасливий, – він мовив навмання, не знав, що вигад зійдеться з правдою” – Леся Українка).

Такими лексемами й годиться користуватися, а не творити без потреби недолугих неологізмів на кшталт співпадати, співпадіння.

2. Збігатися чи співпадати?

Дієслово збігатися, крім прямого значення, використовується і в переносному – “бути спільним, тотожним; відбуватися одночасно з чимось”. “Щодо цього погляди Антоновича цілком збігалися з поглядами комбата” (Олесь Гончар), “Яків ловив себе на тому, що його думки про економію збігалися з думками старшого брата” (Михайло Стельмах).

Проте досить часто, надто в усному мовленні, замість збігатися невиправдано вживають співпадати. “Позиції багатьох депутатів співпадають” (з виступу на сесії парламенту). Це дієслово, яке Борис Антоненко-Давидович назвав недоладним, а Олександр Пономарів – покручем, не фіксує в своєму реєстрі жоден сучасний словник. Не має підстав і перспектив набути прав громадянства в українській літературній мові й дієслово співставляти – невдала калька з російського сопоставлять. Треба пам’ятати, що наша мова виробила словотворчу модель, де префікс спів- (як відповідник старослов’янському со-) є переважно в назвах осіб, котрі з кимось щось роблять, чи дій, спрямованих на це. Наприклад: собеседник – співрозмовник, сотрудник – співправцівник, содоклад – співдоповідь, сострадать – співчувати. Російські лексеми з префіксом со-, які передають інші значення, перекладаються й іншими відповідниками: соблазнитель – спокусник, сознание – свідомість, соперник – суперник, сопоставлять – зіставляти, порівнювати. Отже, не співставляти факти, а зіставляти, порівнювати.

До того ж давні українські слова збігатися і зіставляти обросли гніздами похідних: збіг, збіжний, збіжність; зіставлення, зіставний, зіставність.