збігатися
I збіг`атися-ається, недок., збігтися, збіжиться, док.
1》 Прибігати з різних місць в одне, бігом збиратися докупи.
2》 розм. Сходитися, збиратися де-небудь.
|| Зосереджуватися, опинятися в одному місці.
|| З'єднуватися.
|| в що, чим. Сходячись докупи, розміщуватися яким-небудь способом.
|| тільки док., фам. Зустрітися, зійтися з ким-небудь.
3》 Пролягаючи в різних місцях, сходитися до одного місця або з'єднуватися (про стежки, дороги, річки і т. ін.).
4》 рідко. Стискуватися, скорочуватися, утворюючи зморшки, складки.
|| Утворюватися, з'являтися (про зморшки, складки).
5》 Зменшуватися в розмірі від перебування у воді (про одяг, тканини, нитки).
6》 Відбуватися одночасно, бути однаковим за часом.
7》 Виявлятися однаковим із чим-небудь, бути схожим на щось.
8》 Приходитися на те саме місце, мати той самий напрям (стосовно до чогось).
|| Не суперечити, відповідати чому-небудь.
II зб`ігатися-аюся, -аєшся, док.
1》 заст. Побувати в багатьох місцях, обходити кого-, що-небудь; оббігати.
|| за ким – чим. Кинутися шукати кого-, що-небудь.
|| Заметушитися, забігати.
2》 розм. Виснажитися, часто і багато бігаючи.
Значення в інших словниках
- збігатися — 1. Чи можна вживати паралельно слова збігатися і співпадати? Недоладними, позбавленими внутрішньої форми вважають мовознавці дієслово співпадати й утворений від нього іменник співпадіння. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- збігатися — збі́гатися дієслово доконаного виду оббігати; виснажитися від біганини розм. збіга́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- збігатися — ВІДПОВІДА́ТИ (бути відповідним кому-, чому-небудь, бути у відповідності з кимось, чимось), ПІДХО́ДИТИ, ЗБІГА́ТИСЯ, ВКЛАДА́ТИСЯ (УКЛАДА́ТИСЯ) в що (перев. із запереченням), ПРИСТАВА́ТИ розм. — Док.: підійти́, збі́гтися, приста́ти. Словник синонімів української мови
- збігатися — ЗБІ́ГАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. заст. Побувати в багатьох місцях, обходити кого-, що-небудь; оббігати. По просьбі Марійки збігалася Домніка по всіх ворожках околиці (Коб., II, 1956, 240); // за ким— чим. Кинутися шукати кого-, що-небудь. Словник української мови в 11 томах