облишити
Чи тотожні дієслова облишити й полишати?
Облишити – перестати щось робити; відмовитися від попередніх намірів, бажань. А також ця лексема вживається для висловлення прохання, вимоги припинити якусь дію. “У кишені він намацав сірники, але палити облишив” (Степан Чорнобривець). Полишати1, недоконаний вид, розмовне. У значенні “залишати” використовується тільки тоді, коли йдеться про багатьох осіб або низку предметів чи явищ. “Й звірі, як відомо, полишають сліди. Німий же був безслідний” (Павло Загребельний). Полишати2, доконаний вид. Залишити всіх чи багатьох, все чи багато чогось; позалишати. “Пастухи, що недалеко пасли, полишали худібку і стали підходити до веселих співаків” (Наталія Кобринська). Зі змісту дієслів облишити й полишати видно, що вони не тотожні.
Значення в інших словниках
- облишити — обли́шити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- облишити — 1. Перестати чимсь займатися, щось робити; відмовлятися від попередніх намірів, бажань тощо. Хіба ж не зогрішив він, думаючи облишити все, покинути всю справу! (Б.Грінченко); Нагнибіда облишив допит (А. Літературне слововживання
- облишити — див. облишати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- облишити — ОБЛИ́ШИТИ див. облиша́ти. Словник української мови в 11 томах
- облишити — ОБЛИ́ШИТИ див. облиша́ти. Словник української мови у 20 томах
- облишити — і ду́мку лиши́ти (обли́шити) про кого—що. Перестати згадувати кого-, що-небудь; забути. А Ганна? Ганна, що ж — дівча.. Про неї й думку він лишив (П. Дорошко). Фразеологічний словник української мови
- облишити — ЗАЛИША́ТИ (віддавати, передавати в чиєсь користування, в спадщину і т. ін.), ЛИША́ТИ, ПОЛИША́ТИ, ПОКИДА́ТИ, ПЕРЕДАВА́ТИ, ОБЛИША́ТИ розм., ОСТАВЛЯ́ТИ (ЗОСТАВЛЯ́ТИ) рідко. — Док. Словник синонімів української мови
- облишити — Облишити, -шу, -шиш гл. Оставить, бросить. Ні вже, облиште з кожухом, тепер шити ніколи: треба молотити. Кобел. у. Облиш уже, не займай його. Конст. у. Мене облишила любая дівчина. Чуб. V. 107. Словник української мови Грінченка