1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

обидва

Мене цікавлять збірні числівники обидва, обидві, обоє. Розкажіть про них докладніше.

Обидва вживаємо для позначення чоловічого та середнього роду – “і той і цей”, “і те і це”, “і один і другий”. По обидва боки вулиці, в обидва кінці, обидва вуха. Числівник обидві поєднується з іменниками жіночого роду в значенні “і та і ця”, “і одна і друга”. Обидві руки, обидві половинки дверей. Обоє не пов’язане з певним граматичним родом. “Обоє рябоє” (приказка), “Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє” (Леся Українка). У непрямих відмінках форми однакові для всіх трьох родів. Незрідка це слово означає подружню пару. Наприклад, у Коцюбинського: “Обоє вони, і чоловік, і жінка, не були людьми лихими”.

З іменниками, що виступають лише в множині, обидва, обидві та їхні форми не вживаються. Неправильно: біля обох воріт. Треба: біля цих і тих воріт. При іменниках чоловічого й середнього роду та слові обидва прикметники переважно мають форму родового відмінка множини. Обидва високих на зріст юнаки. Обидва новеньких відра. При іменниках жіночого роду – форма називного відмінка множини. Обидві маленькі дівчинки.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обидва — оби́два числівник типу "два" Орфографічний словник української мови
  2. обидва — Обох, числ. збірн., ч. і с. І той і цей, і те і се, і один і другий, і одне і друге: по обидва боки вулиці, в обидва кінці, обидва вуха. Літературне слововживання
  3. обидва — Один і другий, і той і другий; ФР. обоє. Словник синонімів Караванського
  4. обидва — обох, ч. і с., обидві, обох, ж., числ., збірн. Означає кожний із двох названих або відомих предметів; один і другий; і той, і другий. В обидва кінці. По обидві руки — з двох боків, з лівого і правого боку від кого-небудь; обабіч. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. обидва — ОБИ́ДВА, обо́х, ч. і с., ОБИ́ДВІ, обо́х, ж., числ., збірн. Означає кожний із двох названих або відомих предметів; один і другий; і той, і інший. Обидва вони мовчки пішли додому (І. Словник української мови у 20 томах
  6. обидва — в оби́два кінці́. Туди й назад. — Скільки ж це буде верстов? — запитав Григорія наш дід Семен..— А хто їх там лічив,— стримано відповів мандрівник..— Кажуть, двадцять тисяч в обидва кінці? (О. Довженко). вхопи́ти в оби́дві жме́ні, ірон. Нічого не дістати. Фразеологічний словник української мови
  7. обидва — Оби́два, числ. (ч. і н. р.), оби́дві (ж. р.), обидво́х, -дво́м, -двома́ або обо́х, обо́м, обома́ (від оба́) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. обидва — ОБИ́ДВА, обо́х, ч. і с., ОБИ́ДВІ, обо́х, ж., числ., збірн. Означає кожний із двох названих або відомих предметів; один і другий; і той, і другий. Обидва вони мовчки пішли додому (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. обидва — Обидва числ. Оба. Бігли ж обидва разом. Єв. І. XX. 4. Дивись в обидва й прислухайся обома. Волосний писарь і канцелярист Скоробреха, як кажуть, жевжики обидва. Котл. Н. П. 350. Словник української мови Грінченка