облишити
1. Перестати чимсь займатися, щось робити; відмовлятися від попередніх намірів, бажань тощо. Хіба ж не зогрішив він, думаючи облишити все, покинути всю справу! (Б.Грінченко); Нагнибіда облишив допит (А.Головко); У кишені він намацав сірники, але палити облишив (С.Чорнобривець). 2. нак. Облиш, мн. облиште. Вживається для висловлення прохання, вимоги припинити якусь дію. [Терень:] Облиш! Не зачіпай барахла (І.Микитенко); – Облиште вигадки, мені вже набридли ваші підозріння (Ю.Яновський).
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- облишити — Чи тотожні дієслова облишити й полишати? Облишити – перестати щось робити; відмовитися від попередніх намірів, бажань. А також ця лексема вживається для висловлення прохання, вимоги припинити якусь дію. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- облишити — обли́шити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- облишити — див. облишати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- облишити — ОБЛИ́ШИТИ див. облиша́ти. Словник української мови в 11 томах
- облишити — ОБЛИ́ШИТИ див. облиша́ти. Словник української мови у 20 томах
- облишити — і ду́мку лиши́ти (обли́шити) про кого—що. Перестати згадувати кого-, що-небудь; забути. А Ганна? Ганна, що ж — дівча.. Про неї й думку він лишив (П. Дорошко). Фразеологічний словник української мови
- облишити — ЗАЛИША́ТИ (віддавати, передавати в чиєсь користування, в спадщину і т. ін.), ЛИША́ТИ, ПОЛИША́ТИ, ПОКИДА́ТИ, ПЕРЕДАВА́ТИ, ОБЛИША́ТИ розм., ОСТАВЛЯ́ТИ (ЗОСТАВЛЯ́ТИ) рідко. — Док. Словник синонімів української мови
- облишити — Облишити, -шу, -шиш гл. Оставить, бросить. Ні вже, облиште з кожухом, тепер шити ніколи: треба молотити. Кобел. у. Облиш уже, не займай його. Конст. у. Мене облишила любая дівчина. Чуб. V. 107. Словник української мови Грінченка