1. Літературне слововживання

облишити

1. Перестати чимсь займатися, щось робити; відмовлятися від попередніх намірів, бажань тощо. Хіба ж не зогрішив він, думаючи облишити все, покинути всю справу! (Б.Грінченко); Нагнибіда облишив допит (А.Головко); У кишені він намацав сірники, але палити облишив (С.Чорнобривець). 2. нак. Облиш, мн. облиште. Вживається для висловлення прохання, вимоги припинити якусь дію. [Терень:] Облиш! Не зачіпай барахла (І.Микитенко); – Облиште вигадки, мені вже набридли ваші підозріння (Ю.Яновський).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. облишити — Чи тотожні дієслова облишити й полишати? Облишити – перестати щось робити; відмовитися від попередніх намірів, бажань. А також ця лексема вживається для висловлення прохання, вимоги припинити якусь дію. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. облишити — обли́шити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. облишити — див. облишати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. облишити — ОБЛИ́ШИТИ див. облиша́ти. Словник української мови в 11 томах
  5. облишити — ОБЛИ́ШИТИ див. облиша́ти. Словник української мови у 20 томах
  6. облишити — і ду́мку лиши́ти (обли́шити) про кого—що. Перестати згадувати кого-, що-небудь; забути. А Ганна? Ганна, що ж — дівча.. Про неї й думку він лишив (П. Дорошко). Фразеологічний словник української мови
  7. облишити — ЗАЛИША́ТИ (віддавати, передавати в чиєсь користування, в спадщину і т. ін.), ЛИША́ТИ, ПОЛИША́ТИ, ПОКИДА́ТИ, ПЕРЕДАВА́ТИ, ОБЛИША́ТИ розм., ОСТАВЛЯ́ТИ (ЗОСТАВЛЯ́ТИ) рідко. — Док. Словник синонімів української мови
  8. облишити — Облишити, -шу, -шиш гл. Оставить, бросить. Ні вже, облиште з кожухом, тепер шити ніколи: треба молотити. Кобел. у. Облиш уже, не займай його. Конст. у. Мене облишила любая дівчина. Чуб. V. 107. Словник української мови Грінченка