1. Літературне слововживання

обличчя

ОБЛИЧЧЯ – ЛИЦЕ

Збігаються у значенні "передня частина голови людини" та в переносному "загальний вигляд, обриси чогось". Тільки лице вживається в значенні "верхній, зовнішній бік предмета" (протилежне спід): на лице, з лиця.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обличчя — (передня частина голови людини) лице, вид, розм., інколи зневажл. фізіономія, вульг. пика, морда, рило, мармиза, (гладке, часто зі словом наїджена) будка. Словник синонімів Полюги
  2. обличчя — обли́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. обличчя — Лице, вид, фізіономія, вул. ПИКА, ур. лик, д. твар; П. зовнішність, вигляд, образ; (явища) зміст, суть. Словник синонімів Караванського
  4. обличчя — див. лице Словник синонімів Вусика
  5. обличчя — [облич':а] -ч':а, р. мн. -ич Орфоепічний словник української мови
  6. обличчя — -я, с. 1》 Передня частина голови людини. Знати в обличчя. Маскоподібне обличчя — обличчя з відсутністю міміки та зі згладженими складками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. обличчя — ОБЛИ́ЧЧЯ, я, с. 1. Передня частина голови людини. Дарка поклала квача коло відра, втерла обличчя рукавом (Л. Укр., III, 1952, 650); Сьогодні юнацьке обличчя Сіверцева грало якимось особливо ясним рум’янцем (Гончар, III, 1959, 263); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  8. обличчя — ОБЛИ́ЧЧЯ, я, с. 1. Передня частина голови людини. Дарка поклала квача коло відра, втерла обличчя рукавом (Леся Українка); Сьогодні юнацьке обличчя Сіверцева грало якимось особливо ясним рум'янцем (О. Гончар); Сучасники запам'ятали його [М. Словник української мови у 20 томах
  9. обличчя — син. бадло, будка, вивіска, віза, гризло, гудок, дупа, картка, мармиза, мордопис, паспорт, пачка, ряха, співальник, табло, фейс, фізія, фотка. з похмілля: фішка. повне, одутле: афіша. Словник жарґонної лексики української мови
  10. обличчя — (аж) кров ки́нулася до обли́ччя (в обли́ччя, в лице́ і т. ін.) кому. Хто-небудь раптово почервонів. Софія знала добре той дзвінок, він вразив її, аж кров кинулась їй до обличчя (Леся Українка); Настя зірвалася з лави. Фразеологічний словник української мови
  11. обличчя — ВИ́ГЛЯД (сукупність зовнішніх ознак, особливостей кого-, чого-небудь), ГА́БІТУС спец., ВИД рідко, ВЗІР (УЗІ́Р) рідко, ПОЗІ́Р діал.; ЗО́ВНІШНІСТЬ, ПОДО́БА, ПОСТА́ВА рідше (стосовно людини); ОБЛИ́ЧЧЯ, КШТАЛТ, ЛИЦЕ́ рідко, ЛИК заст. (стосовно чого-небудь). Словник синонімів української мови
  12. обличчя — Обли́ччя, -ччя, -ччю, -ччям, на обли́ччі і на -ли́ччю; обли́ччя, обли́ччів і обли́ч, обли́ччям, -ли́ччями Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. обличчя — Обличчя, -чя с. Лицо. Прийняв він (янголь) на себе обличчя цара. Рудч. Ск. II. 160. На обличчя був препоганий. Словник української мови Грінченка