1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

присвячувати

Як краще сказати: приурочувати відкриттю чи приурочувати до відкриття?

Слова присвячувати, приурочувати зближуються в значенні “пов’язувати одну подію з іншою, один факт, явище з іншим”. Через таке зближення іноді плутають форми іменників, залежних від дієслів. Треба мати на увазі, що присвячувати (присвятити) керує безприйменниковим давальним відмінком іменників. Приміром: “Ціле життя своє присвятив Микола Лисенко збиранню української народної пісні” (Олександр Довженко). “Відкриття музею присвячене 85-й річниці від дня народження художника” (з газ.). Дієслово приурочувати керує родовим відмінком з прийменником до: “Театр приурочив до відкриття сезону нову виставу” (з газети).

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. присвячувати — присвя́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. присвячувати — (твір, кому) робити присвяту, адресувати; (час) приділяти; (себе, чому) віддаватися. Словник синонімів Караванського
  3. присвячувати — -ую, -уєш, недок., присвятити, -ячу, -ятиш, док., перех. 1》 Призначати, адресувати або підносити в дар щось кому-, чому-небудь (про твір літератури або мистецтва). 2》 Витрачати на кого-, що-небудь; приділяти. || у сполуч. зі сл. себе. Повністю віддаватися чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. присвячувати — ПРИСВЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСВЯТИ́ТИ, ячу́, я́тиш, док., що. 1. Призначати, адресувати або дарувати щось кому-, чому-небудь (про твір літератури або мистецтва). Словник української мови у 20 томах
  5. присвячувати — ВІДДАВА́ТИСЯ (якій-небудь справі, ідеям тощо), ПРИСВЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДДАВА́ТИ, ПРИСВЯ́ЧУВАТИ (із сл. себе). — Док.: відда́тися, присвяти́тися, відда́ти, присвяти́ти. Після поразки революції (1905... Словник синонімів української мови
  6. присвячувати — Присвя́чувати, -чую, -чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. присвячувати — ПРИСВЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСВЯТИ́ТИ, ячу́, я́тиш, док., перех. 1. Призначати, адресувати або підносити в дар щось кому-, чому-небудь (про твір літератури або мистецтва). Словник української мови в 11 томах
  8. присвячувати — Присвячувати, -чую, -єш сов. в. присвяти́ти, свячу, -тиш, гл. Посвящать, посвятить. Чернець про те, щоб Господеві тіло і душу в жертву чисту присвятив. К. ПС. 85. Посвящать, посвятить кому свое произведеніе. К. Кр. 5. Словник української мови Грінченка