1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

прищеплювати

прищеплювати і прививати

До рідковживаних у сучасній мові належить дієслово прививати, що означає “присукувати”, “з’єднувати нитки, зсукуючи їх”. Коли йдеться про медикаментозні щеплення або про виведення нових сортів рослин, послуговуються лексемою прищеплювати (“У саду прищеплювали гілки до яблунь і груш”). У назві дії прищеплювати розвинулося також переносне значення “виховувати”: прищеплювати навички, риси характеру.

Під впливом російського прививать дехто невиправдано користується в українській мові висловами типу “прививати любов до праці”, “прививати почуття гордості за свою Батьківщину”, “прививати добрий смак” тощо. У цих випадках потрібне дієслово прищеплювати.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прищеплювати — прище́плювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. прищеплювати — ПРИЩЕПЛЯТИ, (дерева) щепити, (вічком) очкувати; (віспу) защіпати; (ідеї) навіювати, накликати, надихати, вселяти, кн. вносити у свідомість; док. ПРИЩЕПИТИ, (чужі ідеї) ІД. нагодувати чужим <�не нашим> хлібом. Словник синонімів Караванського
  3. прищеплювати — -юю, -юєш і рідко прищепляти, -яю, -яєш, недок., прищепити, -щеплю, -щепиш; мн. прищеплять; док., перех. 1》 вет., мед. Уводити в організм який-небудь препарат шляхом уколу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прищеплювати — ПРИЩЕ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, рідко ПРИЩЕПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИЩЕПИ́ТИ, щеплю́, ще́пиш; мн. прище́плять; док., що. 1. мед., вет. Уводити в організм який-небудь препарат шляхом уколу. Словник української мови у 20 томах
  5. прищеплювати — ВИХО́ВУВАТИ що (систематичним впливом викликати, розвивати якесь почуття, рису вдачі тощо), ПРИЩЕ́ПЛЮВАТИ, ПЛЕКА́ТИ. — Док.: ви́ховати, прищепи́ти, ви́плекати. Естетичне почуття розуміння музики треба виховувати (М. Словник синонімів української мови
  6. прищеплювати — ПРИЩЕ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ПРИЩЕПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИЩЕПИ́ТИ, щеплю́, ще́пиш; мн. прище́плять; док., перех. 1. мед., вет. Уводити в організм який-небудь препарат шляхом уколу. Словник української мови в 11 томах
  7. прищеплювати — Прищеплювати, -люю, -єш сов. в. прищепити, -плю́, -пиш, гл. Прививать, привить. Чуб. II. 186. Прищепив яблуню. Щепій прищепив віспу. Католицькі пани з нашими перевертнями усиловувались унію на Вкраїні прищепити. К. ЧР. 10. Словник української мови Грінченка