прищеплювати
прище́плювати
-юю, -юєш і рідко прищепляти, -яю, -яєш, недок., прищепити, -щеплю, -щепиш; мн. прищеплять; док., перех.
1》 вет., мед. Уводити в організм який-небудь препарат шляхом уколу.
2》 Пересаджувати пагін чи бруньку однієї рослини на тканину іншої з метою надання останній тих чи інших властивостей.
3》 перен. Виховувати в кого-небудь певні навички, почуття, риси характеру і т. ін.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прищеплювати — прищеплювати і прививати До рідковживаних у сучасній мові належить дієслово прививати, що означає “присукувати”, “з’єднувати нитки, зсукуючи їх”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- прищеплювати — прище́плювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- прищеплювати — ПРИЩЕПЛЯТИ, (дерева) щепити, (вічком) очкувати; (віспу) защіпати; (ідеї) навіювати, накликати, надихати, вселяти, кн. вносити у свідомість; док. ПРИЩЕПИТИ, (чужі ідеї) ІД. нагодувати чужим <�не нашим> хлібом. Словник синонімів Караванського
- прищеплювати — ПРИЩЕ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, рідко ПРИЩЕПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИЩЕПИ́ТИ, щеплю́, ще́пиш; мн. прище́плять; док., що. 1. мед., вет. Уводити в організм який-небудь препарат шляхом уколу. Словник української мови у 20 томах
- прищеплювати — ВИХО́ВУВАТИ що (систематичним впливом викликати, розвивати якесь почуття, рису вдачі тощо), ПРИЩЕ́ПЛЮВАТИ, ПЛЕКА́ТИ. — Док.: ви́ховати, прищепи́ти, ви́плекати. Естетичне почуття розуміння музики треба виховувати (М. Словник синонімів української мови
- прищеплювати — ПРИЩЕ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ПРИЩЕПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИЩЕПИ́ТИ, щеплю́, ще́пиш; мн. прище́плять; док., перех. 1. мед., вет. Уводити в організм який-небудь препарат шляхом уколу. Словник української мови в 11 томах
- прищеплювати — Прищеплювати, -люю, -єш сов. в. прищепити, -плю́, -пиш, гл. Прививать, привить. Чуб. II. 186. Прищепив яблуню. Щепій прищепив віспу. Католицькі пани з нашими перевертнями усиловувались унію на Вкраїні прищепити. К. ЧР. 10. Словник української мови Грінченка