1. Словник синонімів української мови

прищеплювати

ВИХО́ВУВАТИ що (систематичним впливом викликати, розвивати якесь почуття, рису вдачі тощо), ПРИЩЕ́ПЛЮВАТИ, ПЛЕКА́ТИ. — Док.: ви́ховати, прищепи́ти, ви́плекати. Естетичне почуття розуміння музики треба виховувати (М. Рильський); У своїх розповідях про історію експонатів Яворницький справді прищеплював любов до науки, до праці, до своєї рідної Батьківщини (Ю. Шаповал); (Кржисевич:) До вас, Тарасе, лиш одне Плекатиму я завжди почуття Безмежної пошани і любові (І. Кочерга).

ПРИЖИВЛЯ́ТИ (ПРИЖИ́ВЛЮВАТИ) (приєднувати до тканини живого організму іншу тканину з метою прирощення), ПІДСА́ДЖУВАТИ мед.; ЩЕПИ́ТИ, ПРИЩЕ́ПЛЮВАТИ (ПРИЩЕПЛЯ́ТИ рідше), ОЧКУВА́ТИ спец. (пагін або бруньку однієї рослини на іншу). — Док.: приживи́ти, підсади́ти, прищепи́ти, защепи́ти діал. ущепи́ти (вщепи́ти) діал. Як мало хто, опанувала вона мистецтво приживляти (чубуки винограду), плекати їх, оберігати та вирощувати (О. Гончар); А чи не можна підсадити на хворе око шматок слизової, взятої у померлої людини? (з журналу); Ще хлопцем Лаврін прищепив своїми руками щепу на старому пні (І. Нечуй-Левицький); Он ту яблуневу гілку, де снігу замети білі, Ти сам щепив із сусідом (А. Малишко).

ПРИЩЕ́ПЛЮВАТИ (ПРИЩЕПЛЯ́ТИ рідше) (виховувати в когось певні навички, почуття, риси характеру тощо); СІ́ЯТИ (перев. серед багатьох). — Док.: прищепи́ти, защепи́ти діал. ущепи́ти (вщепи́ти) діал. посі́яти. Змалку прищеплювали Кошарному думку про те, що він повинен пишатися своєю спадковістю (П. Загребельний); (Годвінсон:) Скажи ж ти, чого Христос ходив до тих невірних? Чей не за тим, щоб нечисть ідолянську у них і переймати й прищепляти (Леся Українка); Пам'ятник Г. С. Сковороді.. являє собою постать поета на весь зріст, босого, простоволосого, з торбою та свиткою за плечима — вчителя, що йшов сіяти світло знання поміж простий люд (з журналу).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прищеплювати — прищеплювати і прививати До рідковживаних у сучасній мові належить дієслово прививати, що означає “присукувати”, “з’єднувати нитки, зсукуючи їх”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. прищеплювати — прище́плювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  3. прищеплювати — ПРИЩЕПЛЯТИ, (дерева) щепити, (вічком) очкувати; (віспу) защіпати; (ідеї) навіювати, накликати, надихати, вселяти, кн. вносити у свідомість; док. ПРИЩЕПИТИ, (чужі ідеї) ІД. нагодувати чужим <�не нашим> хлібом. Словник синонімів Караванського
  4. прищеплювати — -юю, -юєш і рідко прищепляти, -яю, -яєш, недок., прищепити, -щеплю, -щепиш; мн. прищеплять; док., перех. 1》 вет., мед. Уводити в організм який-небудь препарат шляхом уколу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. прищеплювати — ПРИЩЕ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, рідко ПРИЩЕПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИЩЕПИ́ТИ, щеплю́, ще́пиш; мн. прище́плять; док., що. 1. мед., вет. Уводити в організм який-небудь препарат шляхом уколу. Словник української мови у 20 томах
  6. прищеплювати — ПРИЩЕ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ПРИЩЕПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИЩЕПИ́ТИ, щеплю́, ще́пиш; мн. прище́плять; док., перех. 1. мед., вет. Уводити в організм який-небудь препарат шляхом уколу. Словник української мови в 11 томах
  7. прищеплювати — Прищеплювати, -люю, -єш сов. в. прищепити, -плю́, -пиш, гл. Прививать, привить. Чуб. II. 186. Прищепив яблуню. Щепій прищепив віспу. Католицькі пани з нашими перевертнями усиловувались унію на Вкраїні прищепити. К. ЧР. 10. Словник української мови Грінченка