1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

сповнений

сповнений – наповнений

Сповнений здебільшого сполучається зі словами абстрактного значення, що виражають моральний стан, емоції людини, та керує родовим відмінком. “І кожен рух його був сповнений поваги” (Максим Рильський); “Тоді звилась полум’яна, гучна мелодія, горда і буйна, сповнена болю і розпачу, що збудила всі струни” (Леся Українка).

Наповнений частіше поєднується з лексемами, які передають фізичне значення, і вимагає після себе додатка в орудному відмінку. “Пахнуть черешні, наповнені соком і глеєм” (Кость Герасименко); “У склянці, наповненій аж по сам край свіжою водою, стояли вони (рожі)” (Ольга Кобилянська).

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сповнений — спо́внений 1 прикметник наповнений спо́внений 2 дієприкметник виконаний; охоплений розм. Орфографічний словник української мови
  2. сповнений — див. повний Словник синонімів Вусика
  3. сповнений — [споўнеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. сповнений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до сповнити. 2》 у знач. прикм. Наповнений по вінця, заповнений до краю. 3》 у знач. прикм., чого. Повний чого-небудь; у якому немає вільного місця, все зайняте чимсь. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сповнений — СПО́ВНЕНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. до спо́внити. Старий мечет, сповнений нині так густо зерном, як колись правовірними за панування турків, був чорний од чорних згадок про криваві події (М. Словник української мови у 20 томах
  6. сповнений — Спо́внений, -на, -не чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. сповнений — СПО́ВНЕНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до спо́внити. Старий мечет, сповнений нині так густо зерном, як колись правовірними за панування турків, був чорний од чорних згадок про криваві події (Коцюб. Словник української мови в 11 томах