сповнений

СПО́ВНЕНИЙ¹, а, е.

1. Дієпр. пас. до спо́внити.

Старий мечет, сповнений нині так густо зерном, як колись правовірними за панування турків, був чорний од чорних згадок про криваві події (М. Коцюбинський);

Пропливають, сповнені плодами, На Херсон, на Київ кораблі (М. Нагнибіда);

У відчинене вікно струмували синюваті потоки літньої ночі, сповнені пахощами квітів і достигаючих житів (І. Цюпа);

Коли вони [солов'ї] тьохкають, здається, все на світі стихає і вся ніч тоді сповнена тільки солов'їним співом (О. Гончар);

Очі в неї сповнені були слізьми (Марко Вовчок);

Соціальним звучанням сповнені ікони, на яких зображували сюжет притч про багача і бідного лазаря (із журн.);

Поглядом, сповненим здивування й образи, він дивився в обличчя Матюші (А. Шиян).

2. у знач. прикм. Наповнений по вінця, заповнений до краю.

Його відерце перше пробива лід у криниці, що уночі замерза, і тащив він сповнені відра під гору (Марко Вовчок);

– Шановному гостеві перша чарка! – промовив він, передаючи сповнену чарку Вові (С. Васильченко).

3. у знач. прикм., чого. Повний чого-небудь; у якому немає вільного місця, все зайняте чимсь.

– Печера тая у їх [розбійників] сповнена золота (Марко Вовчок);

– Восени щоб вороними кіньми їхали достатки до двора, Щоб ламалися [ломилися] з багатства скрині, Сповнені дівочого добра (М. Шеремет);

Важким, сповненим падінь і злетів було життя старшого сина світлого князя Володимира [Святополка] (із журн.);

// перен. Насичений, просякнутий, переповнений чим-небудь.

Чітко згадувалися слова Ніни, сповнені злоби (О. Донченко);

Вечір був сповнений чарівної літньої краси (М. Шеремет);

// перен. Який виражає яке-небудь сильне почуття, переживання і т. ін. (про очі, погляд, вираз обличчя тощо).

Глибокі очі жінки були сповнені горя (І. Цюпа);

– Його й трясцею не доб'єш! – блиснув сповненим ненависті оком Сафрон (М. Стельмах);

Зморшкувате сухеньке обличчя розгладилось, проясніли очі, хоч і вицвілі, але все такі ж – сповнені ніжності й доброти (П. Кочура).

СПО́ВНЕНИЙ², а, е.

Дієпр. пас. до спо́внити.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сповнений — сповнений – наповнений Сповнений здебільшого сполучається зі словами абстрактного значення, що виражають моральний стан, емоції людини, та керує родовим відмінком. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. сповнений — спо́внений 1 прикметник наповнений спо́внений 2 дієприкметник виконаний; охоплений розм. Орфографічний словник української мови
  3. сповнений — див. повний Словник синонімів Вусика
  4. сповнений — [споўнеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. сповнений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до сповнити. 2》 у знач. прикм. Наповнений по вінця, заповнений до краю. 3》 у знач. прикм., чого. Повний чого-небудь; у якому немає вільного місця, все зайняте чимсь. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сповнений — Спо́внений, -на, -не чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. сповнений — СПО́ВНЕНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до спо́внити. Старий мечет, сповнений нині так густо зерном, як колись правовірними за панування турків, був чорний од чорних згадок про криваві події (Коцюб. Словник української мови в 11 томах