1. Словник української мови у 20 томах

сповна

СПО́ВНА́, присл.

1. Цілком, повністю.

Дона не вміла одважувати свою любов, як в аптеці, і серце своє віддавала сповна, не замислюючись і не шкодуючи його (Л. Первомайський);

– Не помру я, Яремо, доки сповна не сплачу панам за їхні здирства (П. Кочура);

Коли нагрянула війна – чашу лиха випив він сповна (І. Гончаренко);

– Не забігаючи й додому, подалась я в ясла до Тимка. Ти б його тепер і не пізнав. Ще б! Як на війну йшов, йому ж і місяця сповна не було, а це вже ось без місяця не чотири роки (І. Вирган);

Сповна використані резерви.

2. У повному складі.

Степан розповідав, що вчора ще прибув у Щербанівку .. суд весь сповна і заарештованих пригнали (А. Головко).

◇ (1) Не спо́вна́ ро́зуму – дурний.

– Кому вони [військові заняття] потрібні? – скипів полковник, ще думаючи, що новоприбулий або насміхається над ними, або не сповна розуму (М. Стельмах);

(2) Спо́вна́ ро́зуму – уживається для вираження здивування, застереження, коли хтось діє необачно, необдумано.

– Опам'ятайсь, Карпе! Що ти вигадав: по-панському схотів жити, кров свою одмінити? Чи ти сповна розуму..? (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сповна — спо́вна́ прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. сповна — див. зовсім; цілком Словник синонімів Вусика
  3. сповна — присл. 1》 Цілком, повністю. Сповна розуму. 2》 У повному складі. || Повною мірою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сповна — не спо́вна́ ро́зуму. Дурний. — Кому вони (військові заняття) потрібні? — скипів полковник, ще думаючи, що новоприбулий або насміхається над ними, або не сповна розуму (М. Стельмах). сповна́ ро́зуму. Фразеологічний словник української мови
  5. сповна — ПО́ВНІСТЮ (у повному обсязі, об'ємі, складі), СПОВНА, ПОВНОТО́Ю рідше, ЦІЛКО́М, УЩЕ́РТЬ (ВЩЕРТЬ). Ця молодь, хіба вона може повністю уявити всю складність, всю жорстоку реальність того життя, коли за одне необачне слово людину кидали до в'язниці (О. Словник синонімів української мови
  6. сповна — Спо́вна́, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. сповна — СПОВНА́, присл. 1. Цілком, повністю. Дона не вміла одважувати свою любов, як в аптеці, і серце своє віддавала сповна, не замислюючись і не шкодуючи його (Перв., Материн.. Словник української мови в 11 томах
  8. сповна — Спо́вна нар. 1) Вполнѣ. 2) не спо́вна ро́зуму. Не въ полномъ умѣ. Його жінка не сповна розуму. Рудч. Ск. І. 187. Словник української мови Грінченка