сповна

ПО́ВНІСТЮ (у повному обсязі, об'ємі, складі), СПОВНА, ПОВНОТО́Ю рідше, ЦІЛКО́М, УЩЕ́РТЬ (ВЩЕРТЬ). Ця молодь, хіба вона може повністю уявити всю складність, всю жорстоку реальність того життя, коли за одне необачне слово людину кидали до в'язниці (О. Гончар); Кожен платить на війні сповна (А. Малишко); Що гетьман знущається, мстить їй — це вона повнотою відчула (І. Ле); Дубок похитувався серед гавані на якорі. Він був цілком безлюдний (Ю. Яновський); Там були високі, чорні дерева, а між ними синіло небо, як глибокі блакитні озера, ущерть повні води (М. Коцюбинський).

ЦІЛКО́М присл. (до кінця; повною мірою), ПО́ВНІСТЮ, АБСОЛЮ́ТНО, ЗО́ВСІМ, ЦІЛКОВИ́ТО, ОСТАТО́ЧНО, СПОВНА́, ТО́ЧНО, ПО́СПІЛЬ, ПРИ́ТЬМОМ розм., ГЕТЬ розм., ГЕТЬ-ЧИ́СТО розм., КРУГО́М розм., НА́СКРІЗЬ розм.; ЗГО́ЛА́ діал.; ДОЩЕ́НТУ, ДОТЛА́, ДО́ЧИ́СТА розм., ЧИ́СТО розм., НА́ЧИСТО розм. (нічого не залишаючи). (Бережний:) Словом — одне нам тільки зовсім ясно, Гордію, що наш договір поки що цілком виправдовує себе (Є. Кротевич); — Я своє відсидів, — хрипкувато мовив Мусій. — Свою вину спокутував повністю (Є. Гуцало); Темрява створювала враження абсолютно здичавілої пустелі (М. Трублаїні); Качковська пішла спати, зовсім заспокоєна про долю своєї небоги (Леся Українка); Бугай ходив навколо нього пританцьовуючи. Зробивши кілька таких кругів, він цілковито присмирнів, і Павло спокійно відвів його до волярні (Григорій Тютюнник); Ніна.. думала, що хлопець остаточно виправився (О. Донченко); — Не помру я, Яремо, доки сповна не сплачу панам за їхні здирства (П. Кочура); Гостійці своїй я сказувала те, об чім вона питала мене, що вже нас не зовсім, справді, ведмеді з'їли, не поспіль же нас, справді, й простота посягає... (Марко Вовчок); Тільки ж вони непустили нас від себе, поки я притьмом не одужав (Д. Мордовець); А клуню вже всю геть обійняло полум'ям (А. Головко); Чобітки, плахти, намисто, — Все однакове геть-чисто! (Л. Первомайський); Кругом щаслива ти людина: Не залякаєшся грози (П. Грабовський); Наскрізь гуманний, чоловічний — Франко оддає своє серце і всі свої симпатії тим, хто "в поті чола" добуває хліб не тільки собі, але й другим (М. Коцюбинський); Ти згинув, але твоя кров Натхнула до брата любов — І в серце, прибите згола, Відвагу і силу влила (М. Старицький); Вони поїли все дощенту (М. Коцюбинський); Від самого спуску і до церкви — третини села як не було; вигоріло дотла (О. Довженко); Хіба самому написать Таки посланіє до себе Та все дочиста розказать, Усе, що треба, що й не треба (Т. Шевченко); — Ну й чоботи... чисто потрухли... (А. Тесленко); Всі п'ять пальців правої Дмитрової руки були начисто відрубані (В. Козаченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сповна — спо́вна́ прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. сповна — див. зовсім; цілком Словник синонімів Вусика
  3. сповна — присл. 1》 Цілком, повністю. Сповна розуму. 2》 У повному складі. || Повною мірою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сповна — СПО́ВНА́, присл. 1. Цілком, повністю. Дона не вміла одважувати свою любов, як в аптеці, і серце своє віддавала сповна, не замислюючись і не шкодуючи його (Л. Первомайський); – Не помру я, Яремо, доки сповна не сплачу панам за їхні здирства (П. Словник української мови у 20 томах
  5. сповна — не спо́вна́ ро́зуму. Дурний. — Кому вони (військові заняття) потрібні? — скипів полковник, ще думаючи, що новоприбулий або насміхається над ними, або не сповна розуму (М. Стельмах). сповна́ ро́зуму. Фразеологічний словник української мови
  6. сповна — Спо́вна́, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. сповна — СПОВНА́, присл. 1. Цілком, повністю. Дона не вміла одважувати свою любов, як в аптеці, і серце своє віддавала сповна, не замислюючись і не шкодуючи його (Перв., Материн.. Словник української мови в 11 томах
  8. сповна — Спо́вна нар. 1) Вполнѣ. 2) не спо́вна ро́зуму. Не въ полномъ умѣ. Його жінка не сповна розуму. Рудч. Ск. І. 187. Словник української мови Грінченка