1. Словник української мови в 11 томах

сповна

СПОВНА́, присл.

1. Цілком, повністю.

Дона не вміла одважувати свою любов, як в аптеці, і серце своє віддавала сповна, не замислюючись і не шкодуючи його (Перв., Материн.. хліб, 1960, 38);

— Не помру я, Яремо, доки сповна не сплачу панам за їхні здирства (Кочура, Зол. грамота, 1960, 529);

Коли нагрянула війна — чашу лиха випив він сповна (Гонч., Вибр., 1959, 270);

— Не забігаючи й додому, подалась я в ясла до Тимка. Ти б його тепер і не пізнав. Ще б! Як на війну йшов, йому ж і місяця сповна не було, а це вже ось без місяця не чотири роки (Вирган, В розп. літа, 1959, 279).

◊ Чи ти (він, вона́, ви) спо́вна́ ро́зуму див. ро́зум.

2. У повному складі.

Степан розповідав, що вчора ще прибув у Щербанівку .. суд весь сповна і заарештованих пригнали (Головко, II, 1957, 183);

// Повною мірою.

Робимо ми найвеличнішу справу, Дружба в нас добра, велика й міцна, Добре будуєм Радянську державу, Що наділила нам щастя сповна (Шпорта, Вибр., 1958, 350).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сповна — спо́вна́ прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. сповна — див. зовсім; цілком Словник синонімів Вусика
  3. сповна — присл. 1》 Цілком, повністю. Сповна розуму. 2》 У повному складі. || Повною мірою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сповна — СПО́ВНА́, присл. 1. Цілком, повністю. Дона не вміла одважувати свою любов, як в аптеці, і серце своє віддавала сповна, не замислюючись і не шкодуючи його (Л. Первомайський); – Не помру я, Яремо, доки сповна не сплачу панам за їхні здирства (П. Словник української мови у 20 томах
  5. сповна — не спо́вна́ ро́зуму. Дурний. — Кому вони (військові заняття) потрібні? — скипів полковник, ще думаючи, що новоприбулий або насміхається над ними, або не сповна розуму (М. Стельмах). сповна́ ро́зуму. Фразеологічний словник української мови
  6. сповна — ПО́ВНІСТЮ (у повному обсязі, об'ємі, складі), СПОВНА, ПОВНОТО́Ю рідше, ЦІЛКО́М, УЩЕ́РТЬ (ВЩЕРТЬ). Ця молодь, хіба вона може повністю уявити всю складність, всю жорстоку реальність того життя, коли за одне необачне слово людину кидали до в'язниці (О. Словник синонімів української мови
  7. сповна — Спо́вна́, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. сповна — Спо́вна нар. 1) Вполнѣ. 2) не спо́вна ро́зуму. Не въ полномъ умѣ. Його жінка не сповна розуму. Рудч. Ск. І. 187. Словник української мови Грінченка