сповитуха
ПОВИТУ́ХА розм. (жінка, яка приймає дитину в породіллі, допомагає при пологах), СПОВИТУ́ХА розм., ПУПОРІ́ЗКА розм., БА́БА розм., БА́БКА розм. Повитуха покликала куму в кімнату й подала їй на руки дитину (І. Нечуй-Левицький); Сі́м'я трохи на коржі баба-сповитуха дала онукам (Ганна Барвінок); Хлопчисько вперше оченята розплющив біля свіжо вивершеної копиці сіна. Пупорізка привселюдно розповідала: — Таке маленьке і таке гарненьке (О. Ковінька); Батько був веселий, подавав бабі то те, то друге, жартував, допитувався, щоб долю народженому загадала (С. Васильченко); Пані зісталася дома вагітна та заходилася родити. Ну, то привезли до неї пупиркубабку там уже біля неї ходити (збірник "Легенди та перекази").
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сповитуха — сповиту́ха іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- сповитуха — див. баба; повитуха Словник синонімів Вусика
- сповитуха — -и, ж., розм. Те саме, що повитуха. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сповитуха — СПОВИТУ́ХА, и, ж., розм. Те саме, що повиту́ха. Сім'я трохи на коржі баба сповитуха дала онукам (Ганна Барвінок). Словник української мови у 20 томах
- сповитуха — СПОВИТУ́ХА, и, ж., розм. Те саме, що повиту́ха. Сім’я трохи на коржі баба сповитуха дала онукам (Барв., Опов.., 1902, 435). Словник української мови в 11 томах
- сповитуха — Сповитуха, -хи ж. Повивальная бабка. А бабі сповитусі кладуть у домовину палицю. ЗОЮР. II. 44. Словник української мови Грінченка