1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

стан

стан – становище – положення

У мовній практиці не завжди розрізняють ці терміни. Замість “міжнародного становища” можемо почути “міжнародне положення”, замість “матеріальний стан” – “матеріальне положення”. Тим часом кожне з названих слів має свою окрему семантику, свою сполучуваність з іншими.

Стан. З багатьох його значень тут узято тільки потрібні для зіставлення. 1. Те саме, що й становище, а також фізичне самопочуття або настрій. Ця лексема нерідко поєднується з різними словами: акти громадського стану, внутрішній стан країни, воєнний стан, економічний стан, надзвичайний (винятковий) стан, родинний стан, санітарний стан, стан облоги, стан справ, стан фінансів, у занедбаному стані, стан душевної тривоги, стан здоров’я, стан невагомості, у нетверезому стані і под.

2. У фізиці: газоподібний стан, критичний стан речовини, рідкий стан, твердий стан, стан плазми.

3. Соціальна група людей: духовний стан, розшарування суспільства на стани.

Становище – обставини, умови, в яких хтось, щось перебуває, діє: внутрішнє становище, критичне становище, скрутне становище, смішне становище, виправити становище, опинитися в становищі безробітного. А також місце, роль у суспільстві, професійному середовищі, родині: нелегальне становище, сімейне становище, зловживання своїм службовим становищем, становище на Близькому Сході.

Положення означає розташування в просторі (горизонтальне положення, положення тіла), певне теоретичне твердження чи думку (основні положення наукового трактату), зведення законів, правил (Положення про вибори). У значенні “становище” невживане.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стан — Не був в стані: тут в значенні — не був в силі [XIX] Адже ж коли селянин не був в стані за панщизняною роботою і відбуванням усяких повинностей обробити свого поля і взимі терпів голод або на переднівку не мав чим засіяти поля, пан обов'язаний був годувати і запомагати його [XIX] Словник з творів Івана Франка
  2. стан — стан 1 іменник чоловічого роду торс стан 2 іменник чоловічого роду табір стан 3 іменник чоловічого роду обставини, становище; ситуація; сукупність ознак, рис, що характеризують предмет, явище, людину; самопочуття; настрій; режим, розпорядок державного... Орфографічний словник української мови
  3. стан — 1. Соціальна група, яка згідно своїх прав, обов’язків і привілеїв (закріплені звичаєм або законом і передаються у спадок), займає певне становище в ієрархічній структурі суспільства. 2. Словник із соціальної роботи
  4. стан — СТАН – СТАНОВИЩЕ – ПОЛОЖЕННЯ Стан, -у. З багатьох значень цього слова тут узято тільки потрібні для зіставлення. 1. Те саме, що становище, а також фізичне самопочуття або настрій тощо (відмінність полягає в тому... Літературне слововживання
  5. стан — 1. торс, тулуб; (тонкий) талія, перехват, пояс; 2. табір, стоянка, кіш; (ворожий) сторона, угруповання, середовище; с. г. стійло; 3. (економічний) становище, ситуація; (правовий) юр. статус; (суспільний) <�соціяльна> верства, з. стать, кондиція; (облоги) режим. Словник синонімів Караванського
  6. стан — див. оселя Словник синонімів Вусика
  7. стан — СТАН¹, у, ч. 1. Тулуб, корпус людини; торс. Бо, сліпі, не знають, Бо не бачать, що є брови Чорні, карі очі, І високий стан козачий, І гнучкий дівочий (Т. Шевченко); Ломицькому чомусь уявилось.., що в одчинені високі двері от-от вступить незабаром Маруся . Словник української мови у 20 томах
  8. стан — стан: ◊ за́мах ста́ну → замах Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. стан — Де стан, там і врода. Рівний та гнучкий стан, це краса. Стін дівочий, до танцю охочий. Дівчата природно більш охочі до танцю, як хлопці. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. стан — I -у, ч. 1》 Тулуб, корпус людини; торс. || Те саме, що талія I. || перен. Про стовбур дерева. Високий станом — високий на зріст. Рівний станом — стрункий, не сутулий. Тонкий станом — не товстий, з тонкою талією. 2》 заст. Те саме, що станик 1). II -у... Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. стан — Дієслівна категорія, суть якої полягає в морфологічно-синтаксичному відображенні відношення між суб'єктом, об'єктом і дією; в укр. мові — активний і пасивний с. Універсальний словник-енциклопедія
  12. стан — СТАН — категорія, якою фіксується єдність якісної визначеності й плинності конкретних форм і різновидів буття: зміна С. є одночасно й зміною властивостей речей та відношень між ними. В філософію категорію... Філософський енциклопедичний словник
  13. стан — ТА́ЛІЯ (найвужча частина тулуба), ПЕРЕХВА́Т, СТАН, ПО́ЯС. На ній легка квітчаста сукня, тоненьку талію стягує поясочок (М. Ю. Тарновський); Синю сорочку у перехваті підперезано матірчатим поясом з китицями (А. Словник синонімів української мови
  14. стан — Стан, -ну; ста́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. стан — СТАН¹, у, ч. 1. Тулуб, корпус людини; торс. Бо, сліпі, не знають, Бо не бачать, що є брови Чорні, карі очі, І високий стан козачий, І гнучкий дівочий (Шевч., І, 1951, 156); Ломицькому чомусь уявилось.. Словник української мови в 11 томах