1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

сусіда

сусіда – сусід

Серед поширених раніше варіантів сусіда і сусід другий став частіше вживаним у літературній мові останнього часу, тому й у родовому відмінку множини закріпилася форма із закінченням – ів: сусідів.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сусіда — сусі́да іменник чоловічого або жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. сусіда — СУСІ́ДА, и, ч. і ж. 1. Те саме, що сусі́д і сусі́дка. Дівчинка, хоч невеличка, теж не гуляла: воду бралася сусіді носити, у городі в неї полоти (Марко Вовчок); Коня сторгував [Карпо] .. – Бач, – думаю, – й не похвалився, дарма що товариш і сусіда (М. Словник української мови у 20 томах
  3. сусіда — -и, ч. і ж. 1》 Те саме, що сусід і сусідка. 2》 Те саме, що підсусідок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сусіда — Сусі́да, -ди і сусі́дка, -дки, -дці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. сусіда — СУСІ́ДА, и, ч. і ж. 1. Те саме, що сусі́д і сусі́дка. Дівчинка, хоч невеличка, теж не гуляла: воду бралася сусіді носити, у городі в неї полоти (Вовчок, І, 1955, 368); Коня сторгував [Карпо].. Словник української мови в 11 томах