аура
1. У фізиці – випромінювання електричних хвиль від предмета у вигляді невидимого повітряного ореола навколо нього. 2. У медицині – короткочасні зорові, слухові, емоційні та ін. відчуття й переживання, що є безпосереднім симптомом епілептичного нападу. Хворі, які вживають серцевий препарат кордарон, бачать кольорову ауру навколо предметів (з журналу). 3. перен. Те, що привноситься кимось. Є люди, які неусвідомлено, поза своєю волею, первородно випромінюють негативну ауру, не за своєю виною створюючи дискомфорт навколишнім (Б.Олійник).
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- аура — а́ура іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- аура — (нім. Aura — подих повітря, вітерець) — щипковий язичковий інструмент, який складається з кількох варганів, закріплених на металевому диску. (фр. loure — волинка) — народний танець селян Нормандії. Музичний розмір 6/4, рух повільний. Виконувався в супроводі музичного інструмента лура. Словник-довідник музичних термінів
- аура — I -и, ж. 1》 Гіпотетичне поле, яке створюється живим організмом; біополе. 2》 розм. Про психологічний вплив кого-небудь на тих, хто їх оточує; про атмосферу, обстановку, що ненавмисне створюється ким-небудь. 3》 мед. Великий тлумачний словник сучасної мови
- аура — А́УРА¹, и, ж. 1. У парапсихології – сукупність енергетичних випромінювань людини; біополе. Є люди, які неусвідомлено, поза своєю волею, первородно випромінюють негативну ауру, не за своєю волею створюючи дискомфорт навколишнім (Б. Словник української мови у 20 томах
- аура — а́ура (від грец. αΰρα – подих) своєрідний стан, що передує припадкам при деяких нервових захворюваннях людини (напр., епілепсії, істерії). Словник іншомовних слів Мельничука