батьків

БАТЬКІВ – БАТЬКІВСЬКИЙ

Батьків, -кова, -кове. Належний батькові; який стосується батька: батьків голос, батьків лист, батькові знайомі.

Батьківський. Переважно властивий батькові, батькам, пройнятий любов’ю, ніжністю, а також належний батькові, батькам: батьківський наказ, батьківський обов’язок, батьківська гордість, батьківська хата, батьківська теплота, батьківські турботи.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. батьків — батьків – батьківський Батьків – присвійний прикметник від іменника батько, тобто такий, що належить батькові. “Кожний батьків докір здавався йому тепер удвічі важчим” (Іван Нечуй-Левицький). Батьків голос, батьків лист, батькові колеги, батькові ордени. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. батьків — -ова, -ове. Належний батькові (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. батьків — БА́ТЬКІВ, кова, кове. Належний батькові (у 1 знач.). Послухайте, діти, напучення батькового, і прислухайтеся, щоб навчитися розуму (Біблія. Пер. І. Огієнка); – Чия ти [дівчина]? – Батькова та материна... Словник української мови у 20 томах
  4. Батьків — Ба́тьків іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  5. батьків — ба́тькова (ба́тьківська) стрі́ха. Рідна домівка, там де хтось народився. Чудовий образ принесла вона в душі тоді під батькову стріху, і той образ раз у раз оживає в її уяві, й міниться, і грає барвами (М. Коцюбинський); // Родина, родинна опіка. Фразеологічний словник української мови
  6. батьків — Ба́тьків, -кова, -кове; -кові, -вих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. батьків — БА́ТЬКІВ, ова, ове. Належний батькові (в 1 знач.). — Чия ти [дівчина]? —Батькова та материна… (Мирний, І, 1949, 167); І мріє він про батьків дім, про яблуню в саду і про засмучену по нім красуню молоду (Голов., Поезії, 1955, 136). Словник української мови в 11 томах
  8. батьків — Батьків, -кова, -ве Отцовскій, отчій. Батьковії роскошеньки поминулися. Мет. 139. батьків син. Порядочный сынъ порядочнаго отца, любимчикъ отца. Словник української мови Грінченка