безбарвний

БЕЗБАРВНИЙ – БЕЗКОЛІРНИЙ, БЕЗКОЛЬОРОВИЙ

Безбарвний. 1. Який не має кольору, забарвлення, позбавлений барв. Вж. зі сл.: апатит, газ, кристал, рідина, небо, туман, хмара. 2. перен. Який не має яскраво виражених рис, нічим не примітний. Вж. зі сл.: голос, день, життя, існування, місто, мова, обличчя, поезія, слово, усмішка.

Безколірний, безкольоровий. Який не має кольору. Вж. зі сл.: нафта, газ, рідина, скло.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

безбарвний — (який не має кольору) безкольоровий, безколірний, незабарвлений; перен. (без яскравих рис характеру) сірий, невизначений. Словник синонімів Полюги
безбарвний — безба́рвний прикметник Орфографічний словник української мови
безбарвний — Не барвистий, не яскравий, безкольоровий; (- життя) невиразний, безвиразний, сірий, НЕПОКАЗНИЙ. Словник синонімів Караванського
безбарвний — -а, -е. 1》 Який не має кольору, забарвлення, позбавлений барв. 2》 перен. Який не має яскраво виявлених рис; нічим не примітний; невиразний. Великий тлумачний словник сучасної мови
безбарвний — БЕЗБА́РВНИЙ, а, е. 1. Який не має кольору, забарвлення; позбавлений барв. Рудий розгортав іще мокрі вуса, з яких стікала вода, та застьобував свою безбарвну піджачину (М. Словник української мови у 20 томах
безбарвний — Безколірний, безкольоровий, знебарвлений, небарвистий Словник синонімів Вусика
безбарвний — БЕЗБА́РВНИЙ (який не має кольору, забарвлення), БЕЗКОЛЬОРО́ВИЙ рідше; БЕЗКО́ЛІРНИЙ (перев. у науковому стилі); БІ́ЛИЙ розм. (звичайно про рідину); ВО́ДЯВИЙ, ВОДЯНИ́СТИЙ (звичайно про очі — світлий, прозорий); НЕЗАБА́РВЛЕНИЙ (про... Словник синонімів української мови
безбарвний — Безба́рвний і безба́рвий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
безбарвний — БЕЗБА́РВНИЙ, а, е. 1. Який не має кольору, забарвлення, позбавлений барв. Рудий розгортав іще мокрі вуса, з яких стікала вода, та застьобував свою безбарвну піджачину (Коцюб. Словник української мови в 11 томах