1. Літературне слововживання

буріти

БУРІТИ – БУРІШАТИ

Буріти. Ставати бурим, бурішим; виділятися бурим кольором, виднітися (про щось буре). Так застигають в розвитку своєму ранні квіти, що їх прибило жорстоким приморозком, – за наступного тепла вони тільки жухнуть, буріють (І.Волошин); Погляну я у віконце, калина буріє (П.Чубинський).

Бурішати. Ставати бурішим. Торішні кураї, протряхаючи на вітрі та сонці, поволі бурішають (О.Гончар).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буріти — бурі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. буріти — -іє, недок. Ставати бурим; набувати бурого кольору. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. буріти — Рудішати, зрудішати, порудішати Словник чужослів Павло Штепа
  4. буріти — БУРІ́ТИ, і́є, недок. Ставати бурим; набувати бурого кольору. Під час сушіння м'якоть різаних овочів швидко буріє (з наук. літ.); // Виднітися, виділятися бурим кольором. Де-де буріє останнє просо і пізня гречка спіє (Сл. Гр.). Словник української мови у 20 томах
  5. буріти — По, -ієш, недок. Нахабніти. Ти бурієш просто на очах — це повне здирство/ Словник сучасного українського сленгу
  6. буріти — БУРІ́ТИ, і́є, недок. Ставати бурим; набувати бурого кольору. Під час сушіння м’якоть різаних овочів швидко буріє (Колг. Укр., 6, 1956, 39); // Виднітися, виділятися бурим кольором. Де-де буріє останнє просо і пізня гречка спіє (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  7. буріти — Бурі́ти, -рі́ю, -єш гл. Становиться бурымъ, бурѣть. Де-де буріє останнє просо і пізня гречка спіє. О. 1861. XI. 100. Погляну я у віконце, калина буріє. Чуб. V. 649. Словник української мови Грінченка