1. Літературне слововживання

бурлака

БУРЛАКА – БУРЛАК

Бурлака, -и, ч. Людина без постійної роботи й без постійного місця проживання; одинокий, неодружений хлопець. Пристав забрав гроші в бурлак і видав їм пашпорти (І.Нечуй-Левицький); Наперед із лісу вибігає бурлака, обідраний, здоровий чоловік (С.Васильченко); – Чудесний він козарлюга, – розказував Іван, – бурлакою жив собі біля Ненаситця на Дніпрі (А.Кащенко); – О, нарешті з’явився бурлака, – радо стрічає батько Романа (М.Стельмах); Так довіку бурлакою й зоставсь наш Гриць (Марко Вовчок).

Бурлак, -а. 1. Те саме, що й бурлака. Ой нема так нікому, Як бурлаку молодому (пісня); У неділю багацький син На конику грає, – Бурлак бідний напас воли Та з плугом рушає (пісня); Ой ішов козак, ой ішов бурлак Та через долину Та й зустрів же він пізно ввечері Хорошу дівчину (М.Костомаров). 2. У старовину – робітник, що разом з іншими тяг линвою річкове судно. Бурлаки десь баржу тягли з усіх сил (І.Нехода); Бійці тягнули за собою норовистих коней силоміць, як бурлаки барку (О.Гончар).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бурлака — Безхатченко, нетяга, лайдак, (блукач) перекотиполе; (без пари) парубок. Словник синонімів Караванського
  2. бурлака — -и, ч. 1》 заст. Людина без постійної роботи і постійного місця проживання. 2》 Одинокий, неодружений чоловік; парубок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бурлака — БУРЛА́КА, и, ч. 1. заст. Людина без постійної роботи і постійного місця проживання. Нема в світі так нікому, як бурлаці молодому, що бурлака робить, заробляє, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає (Сл. Гр.); Ой талане, талане!.. Словник української мови у 20 томах
  4. Бурлака — Бурла́ка прізвище Орфографічний словник української мови
  5. бурлака — див. бездомний; бідний Словник синонімів Вусика
  6. бурлака — БРОДЯ́ГА (бездомна, зубожіла людина, яка не має постійного місця проживання, сталого заняття), ВОЛОЦЮ́ГА зневажл., МАНДРЬО́ХА зневажл., ПРОЙДИ́СВІТ зневажл., ПРИБЛУ́ДА зневажл., БУРЛА́КА заст., БУРЛА́К заст. рідко, БЛУДЯ́ГА діал., ГАЛАЙДА́ діал. Словник синонімів української мови
  7. бурлака — Бурла́ка, -ки, -ці (ч. р.); -ла́ки, -ла́ків і -ла́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. бурлака — БУРЛА́КА, и, ч. 1. заст. Людина без постійної роботи і постійного місця проживання. Нема в світі так нікому, як бурлаці молодому, що бурлака робить, заробляє, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає (Сл. Гр.); Ой талане, талане!.. Чи ти в полі, чи ти в гаї. Словник української мови в 11 томах
  9. бурлака — Бурлак, -ка, бурлака, -ки м. 1) Бобыль, бездомный человѣкъ, работникъ вдали отъ родины. Рудч. Ск. І. 206. Бурлак сам горить як свічка: як до роботи, як до охоти. Ном. № 10684. Словник української мови Грінченка