1. Словник української мови у 20 томах

бурлака

БУРЛА́КА, и, ч.

1. заст. Людина без постійної роботи і постійного місця проживання.

Нема в світі так нікому, як бурлаці молодому, що бурлака робить, заробляє, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає (Сл. Гр.);

Ой талане, талане!.. Чи ти в полі, чи ти в гаї .. З бурлаками гуляєш? (Т. Шевченко);

Михайло Качан – сирота, бурлака, голий, як бубон (І. Микитенко);

У многих [багатьох] прокинулись інстинкти прадідів-бурлак... (В. Винниченко).

2. заст. Кріпак, який втік від свого пана.

Бурлаки розказали про все своє горе, розказали, як вони втекли з села од пана, як бідували (І. Нечуй-Левицький).

3. розм. Одинокий, неодружений чоловік; парубок.

Так до віку бурлакою й зоставсь наш Гриць (Марко Вовчок);

Як же він сам бурлакою зостався б? Ні зварити, ні випрати нікому (А. Головко);

Того ж вечора затривожилося серце молодого бурлаки... (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бурлака — БУРЛАКА – БУРЛАК Бурлака, -и, ч. Людина без постійної роботи й без постійного місця проживання; одинокий, неодружений хлопець. Пристав забрав гроші в бурлак і видав їм пашпорти (І. Літературне слововживання
  2. бурлака — Безхатченко, нетяга, лайдак, (блукач) перекотиполе; (без пари) парубок. Словник синонімів Караванського
  3. бурлака — -и, ч. 1》 заст. Людина без постійної роботи і постійного місця проживання. 2》 Одинокий, неодружений чоловік; парубок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. Бурлака — Бурла́ка прізвище Орфографічний словник української мови
  5. бурлака — див. бездомний; бідний Словник синонімів Вусика
  6. бурлака — БРОДЯ́ГА (бездомна, зубожіла людина, яка не має постійного місця проживання, сталого заняття), ВОЛОЦЮ́ГА зневажл., МАНДРЬО́ХА зневажл., ПРОЙДИ́СВІТ зневажл., ПРИБЛУ́ДА зневажл., БУРЛА́КА заст., БУРЛА́К заст. рідко, БЛУДЯ́ГА діал., ГАЛАЙДА́ діал. Словник синонімів української мови
  7. бурлака — Бурла́ка, -ки, -ці (ч. р.); -ла́ки, -ла́ків і -ла́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. бурлака — БУРЛА́КА, и, ч. 1. заст. Людина без постійної роботи і постійного місця проживання. Нема в світі так нікому, як бурлаці молодому, що бурлака робить, заробляє, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає (Сл. Гр.); Ой талане, талане!.. Чи ти в полі, чи ти в гаї. Словник української мови в 11 томах
  9. бурлака — Бурлак, -ка, бурлака, -ки м. 1) Бобыль, бездомный человѣкъ, работникъ вдали отъ родины. Рудч. Ск. І. 206. Бурлак сам горить як свічка: як до роботи, як до охоти. Ном. № 10684. Словник української мови Грінченка