вдячний
ВДЯЧНИЙ (УДЯЧНИЙ) – ВДАТНИЙ (УДАТНИЙ)
Вдячний (удячний). 1. Який відчуває вдячність до когось, чогось; який виражає вдячність. Я дуже і дуже вдячний, радий такий (Марко Вовчок); Хворий відповів блідою вдячною усмішкою (З.Тулуб). 2. Який виправдовує покладені на нього сподівання: вдячний (удячний) слухач. Пох.: вдячність (удячність), вдячно (удячно).
Вдатний (удатний). Який має хист до чогось, здібний; успішний; влучний; вдалий тощо. В роботі [Оленка] проворна, вдатна, нарівні з дорослими поле (К.Гордієнко); Дехто розказував про свої вдатні чи не зовсім вдатні останні екзамени (І.Нечуй-Левицький); Дивуються люди, що Чіпка до хазяйства такий удатний (Панас Мирний); Сердечно дякую за Ваш лист і фотографію, хоч вона і не дуже вдатна, та все ж нагадує трошки Вас (Леся Українка). Пох.: вдатність (удатність), вдатно (удатно).
Значення в інших словниках
- вдячний — вдя́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- вдячний — -а, -е. 1》 Який відчуває вдячність до кого-, чого-небудь. || Який виражає вдячність. 2》 Який виправдовує покладені на нього надії, ставлення до нього і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вдячний — ВДЯ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який відчуває вдячність до кого-, чого-небудь. Сам [Павло] ні до кого не обзивався, немов не смів, а як коли до його хто обізветься, то такий він вдячний, радий такий!... Словник української мови у 20 томах
- вдячний — Вдя́чний, -на, -не кому за що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вдячний — ВДЯ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який відчуває вдячність до кого-, чого-небудь. Сам [Павло] ні до кого не обзивався, немов не смів, а як коли до його хто обізветься, то такий він вдячний, радий такий!... Словник української мови в 11 томах