вдячний

ВДЯ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який відчуває вдячність до кого-, чого-небудь.

Сам [Павло] ні до кого не обзивався, немов не смів, а як коли до його хто обізветься, то такий він вдячний, радий такий! (Марко Вовчок);

Я дуже і дуже був би вдячний Вам за поміч у сій справі (М. Коцюбинський);

// Який виражає вдячність.

Один вдячний погляд урятованої дівчини проняв [пройняв] Максима наскрізь (І. Франко);

Хворий відповів блідою вдячною усмішкою (З. Тулуб).

2. Який виправдовує покладені на нього надії, ставлення до нього і т. ін.

– І нічого, крім мрій, мені не зосталося, – скаржиться шофер, знайшовши вдячного слухача, – а колись було... Хто перший пілот в ескадрильї? Я (Ю. Яновський);

Особливо вдячний матеріал авторам житій давали євангельські розповіді про життя і чудеса Христа (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вдячний — вдя́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вдячний — ВДЯЧНИЙ (УДЯЧНИЙ) – ВДАТНИЙ (УДАТНИЙ) Вдячний (удячний). 1. Який відчуває вдячність до когось, чогось; який виражає вдячність. Я дуже і дуже вдячний, радий такий (Марко Вовчок); Хворий відповів блідою вдячною усмішкою (З.Тулуб). Літературне слововживання
  3. вдячний — -а, -е. 1》 Який відчуває вдячність до кого-, чого-небудь. || Який виражає вдячність. 2》 Який виправдовує покладені на нього надії, ставлення до нього і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вдячний — Вдя́чний, -на, -не кому за що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вдячний — ВДЯ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який відчуває вдячність до кого-, чого-небудь. Сам [Павло] ні до кого не обзивався, немов не смів, а як коли до його хто обізветься, то такий він вдячний, радий такий!... Словник української мови в 11 томах