вдячний
ВДЯ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який відчуває вдячність до кого-, чого-небудь.
Сам [Павло] ні до кого не обзивався, немов не смів, а як коли до його хто обізветься, то такий він вдячний, радий такий! (Марко Вовчок);
Я дуже і дуже був би вдячний Вам за поміч у сій справі (М. Коцюбинський);
// Який виражає вдячність.
Один вдячний погляд урятованої дівчини проняв [пройняв] Максима наскрізь (І. Франко);
Хворий відповів блідою вдячною усмішкою (З. Тулуб).
2. Який виправдовує покладені на нього надії, ставлення до нього і т. ін.
– І нічого, крім мрій, мені не зосталося, – скаржиться шофер, знайшовши вдячного слухача, – а колись було... Хто перший пілот в ескадрильї? Я (Ю. Яновський);
Особливо вдячний матеріал авторам житій давали євангельські розповіді про життя і чудеса Христа (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- вдячний — вдя́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- вдячний — ВДЯЧНИЙ (УДЯЧНИЙ) – ВДАТНИЙ (УДАТНИЙ) Вдячний (удячний). 1. Який відчуває вдячність до когось, чогось; який виражає вдячність. Я дуже і дуже вдячний, радий такий (Марко Вовчок); Хворий відповів блідою вдячною усмішкою (З.Тулуб). Літературне слововживання
- вдячний — -а, -е. 1》 Який відчуває вдячність до кого-, чого-небудь. || Який виражає вдячність. 2》 Який виправдовує покладені на нього надії, ставлення до нього і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вдячний — Вдя́чний, -на, -не кому за що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вдячний — ВДЯ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який відчуває вдячність до кого-, чого-небудь. Сам [Павло] ні до кого не обзивався, немов не смів, а як коли до його хто обізветься, то такий він вдячний, радий такий!... Словник української мови в 11 томах