вдячний
ВДЯ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який відчуває вдячність до кого-, чого-небудь.
Сам [Павло] ні до кого не обзивався, немов не смів, а як коли до його хто обізветься, то такий він вдячний, радий такий! (Вовчок, І, 1955, 179);
Я дуже і дуже був би вдячний Вам за поміч у сій справі (Коцюб., III, 1956, 231);
Ми радянській владі вдячні, вдячні Партії за все (Тич., II, 1957, 238);
// Який виражає вдячність.
Один вдячний погляд урятованої дівчини проняв Максима наскрізь (Фр., VI, 1951, 19);
Хворий відповів блідою вдячною усмішкою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 43).
2. Який виправдовує покладені на нього надії, ставлення до нього і т. ін.
— І нічого, крім мрій, мені не зосталося, — скаржиться шофер, знайшовши вдячного слухача, — а колись було… Хто перший пілот в ескадрильї? Я (Ю. Янов., II, 1954, 184).
Значення в інших словниках
- вдячний — вдя́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- вдячний — ВДЯЧНИЙ (УДЯЧНИЙ) – ВДАТНИЙ (УДАТНИЙ) Вдячний (удячний). 1. Який відчуває вдячність до когось, чогось; який виражає вдячність. Я дуже і дуже вдячний, радий такий (Марко Вовчок); Хворий відповів блідою вдячною усмішкою (З.Тулуб). Літературне слововживання
- вдячний — -а, -е. 1》 Який відчуває вдячність до кого-, чого-небудь. || Який виражає вдячність. 2》 Який виправдовує покладені на нього надії, ставлення до нього і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вдячний — ВДЯ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який відчуває вдячність до кого-, чого-небудь. Сам [Павло] ні до кого не обзивався, немов не смів, а як коли до його хто обізветься, то такий він вдячний, радий такий!... Словник української мови у 20 томах
- вдячний — Вдя́чний, -на, -не кому за що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)