вдячний

ВДЯ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який відчуває вдячність до кого-, чого-небудь.

Сам [Павло] ні до кого не обзивався, немов не смів, а як коли до його хто обізветься, то такий він вдячний, радий такий! (Вовчок, І, 1955, 179);

Я дуже і дуже був би вдячний Вам за поміч у сій справі (Коцюб., III, 1956, 231);

Ми радянській владі вдячні, вдячні Партії за все (Тич., II, 1957, 238);

// Який виражає вдячність.

Один вдячний погляд урятованої дівчини проняв Максима наскрізь (Фр., VI, 1951, 19);

Хворий відповів блідою вдячною усмішкою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 43).

2. Який виправдовує покладені на нього надії, ставлення до нього і т. ін.

— І нічого, крім мрій, мені не зосталося, — скаржиться шофер, знайшовши вдячного слухача, — а колись було… Хто перший пілот в ескадрильї? Я (Ю. Янов., II, 1954, 184).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вдячний — вдя́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вдячний — ВДЯЧНИЙ (УДЯЧНИЙ) – ВДАТНИЙ (УДАТНИЙ) Вдячний (удячний). 1. Який відчуває вдячність до когось, чогось; який виражає вдячність. Я дуже і дуже вдячний, радий такий (Марко Вовчок); Хворий відповів блідою вдячною усмішкою (З.Тулуб). Літературне слововживання
  3. вдячний — -а, -е. 1》 Який відчуває вдячність до кого-, чого-небудь. || Який виражає вдячність. 2》 Який виправдовує покладені на нього надії, ставлення до нього і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вдячний — ВДЯ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який відчуває вдячність до кого-, чого-небудь. Сам [Павло] ні до кого не обзивався, немов не смів, а як коли до його хто обізветься, то такий він вдячний, радий такий!... Словник української мови у 20 томах
  5. вдячний — Вдя́чний, -на, -не кому за що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)