1. Літературне слововживання

вкінець

ВКІНЕЦЬ (УКІНЕЦЬ) – В (У) КІНЕЦЬ

Вкінець (укінець), присл. розм. Те саме, що вкрай. Як настала тривожна година, Запалилося слово вкінець (Леся Українка); Перебування на сцені, кочовий спосіб життя, інтриги і вічне напруження й подразнення вкінець зруйнували мою нервову систему (М.Вороний); Та він же вкінець надірве своє здоров’я (Г.Хоткевич).

В (у) кінець, ім. з прийм. Князь Домінік в кінець усього дав загад розпочати битву (І.Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вкінець — вкіне́ць прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. вкінець — (укінець), присл., рідко. Те саме, що вкрай 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вкінець — ВКІНЕ́ЦЬ (УКІНЕ́ЦЬ), присл., розм. Те саме, що вкрай 1. [Коломійчиха:] Ти ще мені звідкіль? Дивіться?! Аж по вуха заївся черешнями!.. Та що ви мене вкінець грабити [грабувати] хочете? (М. Старицький); Але ось ударив Лютий студенець. Словник української мови у 20 томах
  4. вкінець — ВКІНЕ́ЦЬ (УКІНЕ́ЦЬ), присл., рідко. Те саме, що вкрай 1. [Коломійчиха:] Ти ще мені звідкіль? Дивіться?! Аж по вуха заївся черешнями!.. Та що ви мене вкінець грабити [грабувати] хочете? (Стар., Вибр., 1959, 351); Але ось ударив Лютий студенець. Словник української мови в 11 томах