1. Словник української мови у 20 томах

вкінець

ВКІНЕ́ЦЬ (УКІНЕ́ЦЬ), присл., розм.

Те саме, що вкрай 1.

[Коломійчиха:] Ти ще мені звідкіль? Дивіться?! Аж по вуха заївся черешнями!.. Та що ви мене вкінець грабити [грабувати] хочете? (М. Старицький);

Але ось ударив Лютий студенець. Листячко ошпарив, Погубив [рожу] вкінець (П. Грабовський);

Селяне [селяни] вкінець були перелякані та пригнічені (В. Винниченко);

Парасолька й без того була вкінець поламана (Ю. Андрухович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вкінець — вкіне́ць прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. вкінець — ВКІНЕЦЬ (УКІНЕЦЬ) – В (У) КІНЕЦЬ Вкінець (укінець), присл. розм. Те саме, що вкрай. Як настала тривожна година, Запалилося слово вкінець (Леся Українка); Перебування на сцені, кочовий спосіб життя... Літературне слововживання
  3. вкінець — (укінець), присл., рідко. Те саме, що вкрай 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вкінець — ВКІНЕ́ЦЬ (УКІНЕ́ЦЬ), присл., рідко. Те саме, що вкрай 1. [Коломійчиха:] Ти ще мені звідкіль? Дивіться?! Аж по вуха заївся черешнями!.. Та що ви мене вкінець грабити [грабувати] хочете? (Стар., Вибр., 1959, 351); Але ось ударив Лютий студенець. Словник української мови в 11 томах